Аналіз листа Тетяни й листа Онєгіна (порівняння)
* Я к вам пишу – чого ж боле? Що я можу ще сказати?
* Тепер, я знаю, від вас залежить
* Мене презреньем покарати…
Уже в цих рядках – вся Тетяна. Гордість, її поняття про пристойності страждають тому, що їй доводиться першої визнаватися в любові чоловікові. У глибині душі Тетяна напевно була впевнена у взаємності. Вона припускає, що могла б бути щаслива з іншим, і в цьому припущенні є частка настільки невластивого їй кокетства; але відразу стрімкість почуттів у ній бере гору: “Іншої!.. Ні, нікому на світі не віддала б серця я…”.
Кінчаю. Страшно перечеетъ…
Соромом
Але мені порукою ваша честь,
И сміло їй себе довіряю…
Яка сила й простота в цих словах!.. І знову – перехід на “ви”… Отямилася, спохватилася, пошкодувала про власну сміливу щирість (“страшно перечесть”), але – ні єдиного слова не виправила. От вона – Тетяна Ларіна, героїня роману.
Онєгін не такий. До речі, не треба забувати, що Онєгін на початку роману й наприкінці його – це різні люди. Лист пише “другий” Онєгін, що змінився за час мандрівок, знову здатний любити. Як і Тетяна, він переступає через неписані закони суспільної моральності – пише любовний лист замужній дамі:
Передбачаю все: вас образить
Сумної таємниці объясненъе.
Яке гірке презренье
Ваш гордий погляд зобразить!..
Тут не стрімкий юний порив Тетяни, а глибоке почуття зрілої людини. Розуміючи, що він може ушкодити репутації Тетяни, Онєгін ні в якій мері не ставить її під удар, нічого не просить:
Ні, поминутно бачити вас,
Усюди випливати за вами,
Посмішку вуст, движенье око
Ловити закоханими очами…
От і всі, про більший він не сміє сказати. Тепер це зовсім інша людина. Колишній Онєгін – той самий, що дав таку строгу одповідь Тетяні в парку, – не зміг би повністю підкоритися такому почуттю, не зміг би так любити:
И, зарыдав, у ваших ніг
Вилити благання, признанья, пені,
Всі, усе, що виразити б міг,
А тим часом удаваним хладом
Озброювати й мовлення й погляд…
Онєгін не може (і не сміє, і не має права!) виразити інакше свою любов. Він змушений причинятися. І в підсумку герой визнає себе переможеним:
Але так і бути: я сам собі
Противитися не в силах боле;
Усе вирішено: я від вас залежить
И віддаюся моїй долі.
Помітимо, що тут – майже дослівне повторення листа Тетяни: “Усе вирішено: я від вас залежить”, – пише Онєгін, а вона: “Тепер, я знаю, від вас залежить…”. Бути “у чужій волі”, залежати від когось – і щастя й нещастя одночасно. Пушкіна любить своїх героїв, але не жалує їх: вони повинні пройти складний і тернистий шлях морального вдосконалювання, і два листи, таких близьких за змістом і таких різних по його вираженню, – етапи цього складного шляху
(2 votes, average: 2.50 out of 5)