Аналіз байки “Вовк на псарні”
Іван Андрійович Крилов видатний російський письменник-байкар. У своїх добутках він бичував брехунів і мерзотників, кріпосників і властолюбців. Жанр байки їм обраний невипадково. Іти в бій з відкритим забралом було неможливо, занадто нерівне були сили, тому й вибирає Крилов алегоричну форму оповідання езопова мова. Твору Івана Андрійовича цікаві тематикою, ідеєю й образним, Дивно дохідливою мовою. У своїх байках Крилов обговорює й вирішує загальнолюдські питання або конкретні події, як, наприклад, у добутку Вовк на псарні
Байка написана
Вовк уночі, думаючи залізти вовчарню.
Потрапив на псарню
Піднявся раптом весь псарний двір
Почуя сірого так близько забіяку
Пси залилися в хлівах і рвуться
Геть на бійку;
Псарі кричать: ахти, хлопці, злодій!
И вмить ворота на запор;
У хвилину псарня стала пеклом
Як
Мій вовк сидить, пригорнувшись у кут задом
Зубами клацаючи й ощетиня вовна,
Очами, здається, хотів би всіх він з’їсти;
Але, бачачи те, що отут не перед чередою
И що приходить нарешті
Йому расчесться за овець,
Пустився мій хитрун впереговори.
В образі сивого ловчего Крилов виводить мудрого й досвідченого головнокомандуючого Кутузова, що категоричний і непохитний
Ти сірий, а я, приятель, сивий,
И вовчу вашу я давно натуру знаю;
А тому звичай мій
З вовками інакше не робити світовий,
Як знявши шкіру з них геть.
И відразу випустив на Вовка гончих стаю
Оптимістично й переможно звучить заключна фраза байки, Крилов нітрохи не сумнівається в перемозі російської зброї
Завдяки щедрому таланту й багатосторонності творчості, Крилов став популярний ще при житті, зараз же його слава всемирна й буде розцвітати доти, поки звучить багата мова російського народу