Глібов Леонід Іванович Вовк і Кіт

В село із лісу Вовк забіг…
Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому,- куди не поглядить –
Усюди Вовченька недоленька морочить,-
Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей – од видимої смерті…
Коли глядить –
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.


Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
– Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріше?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!.
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.
– Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік,- Кіт Вовкові сказав.
– Так у його я вкрав барана.
– Ну, так навідайсь до Дем’яна.
– Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь,
Він і згадає поросятко.
– Біжи ж, аж ген живе Трохим!
– Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий

він за ягнятко!
– Погано ж!. Ну… а чи не прийме Клим?
– Ох, братику! Теля я в його звів!
– Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,-
Кіт Вовкові сказав,-
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!

1853.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Глібов Леонід Іванович Вовк і Кіт

Categories: Твори з української літератури

Links