Аблеухов – герой роману Андрія Білого “Петербург”
Петербург не тільки місце дії – образ міста набуває в романі символічний характер. Це і реальне місто, столиця імперії, і крапка зустрічі Сходу і Заходу в історії Росії, “вікно в Європу” для азіатській Росії. Так само і герої роману Білого двоскладного за своєю природою, кожен з них наділений типовими рисами реалістичного художнього образу і символічним значенням, яке вкладає в нього автор. Крім того, Білий вважав, що світовий розвиток відбувається за системою повернень, і кожне явище, відроджуючись на черговому витку в новому обличчі,
А. не є головним героєм у загальноприйнятому розумінні цього слова, але він поставлений автором
Паралельно розвивається історія ідейного революціонера-терориста Дудкіна, крізь зовнішність якого проступають риси Євгенія з “Мідного вершника”. Дудкін, університетський товариш О., спрямований до нього для підготовки замаху, передає йому коробку з сардінніцей, де і захована бомба для вбивства батька. Діями Дудкіна керує Ліп-Панченко, таємний агент охранки, з яким входить в роман тема провокації, загального зради, що потрапила на сторінки роману багато в чому під враженням викриття Азеф і вбивства П. А. Столипіна Д. Богровим, у минулому також агента охранки. У романі Білого охоронне відділення виступає в двох іпостасях: воно допомагає терористові Ліп-Панченко готувати замах на сенатора Аблеухова через його сина, і воно ж охороняє сенатора і повідомляє йому про негожих зв’язках Миколи Аполлоновича. Викриття Ліппанченко і вбивство його Дудкін, що сходять з розуму, закінчують цю сюжетну лінію.
Є в романі й романтична лінія, пов’язана з захопленням Миколи Аполлоновича Софією Петрівною Ліхутіной і її чоловіком, але вона не отримує продовження. Розв’язкою головною сюжетною лінії, стає вибух у будинку сенатора Аблеухова, який в силу збігу обставин обходиться без жертв. В епілозі Білий відправляє Миколи Аполлоновича за кордон, де він перебуває аж до смерті батька, а самого батька, що вийшов у відставку, змушує безвиїзно жити в селі.
Роману А. Білого присвячена обширна критична і дослідницька література. Відразу після виходу сучасники оцінили роман як літературний подія, але в центрі обговорення виявилися не ті чи інші герої, а його головні теми. Особливо гостру реакцію викликали образи революціонерів, які в зображенні А. Білого наділені рисами персонажів “Бісів” Достоєвського. “Російські революціонери, – писав анонімний автор, – діляться для автора” Петербурга)) на дві категорії: ошуканих дурнів і підлих ошуканців… “
(1 votes, average: 5.00 out of 5)