Загальна характеристика персько-таджицьної лірики

І. Унікальність персько-таджицької лірики.

ІІ. Особливості світосприйняття та специфіка форми.

1. Основні мотиви. (Філософське осмислення життя, проблеми життя та смерті, оспівування краси почуттів, роздуми над тим, як влаштований світ, сенс життя тощо.)

2. Ставлення до життя, до світу. (Світ видається поетам незбагненним та не­пізнанним. Життя – набір миггєвостей, кожна з яких втрачається, минає без вороття, звідси – наголошення на необхідності цінувати кожну мить, не нехтувати радощами земного існування, але й не забувати про те, шо земний світ – тільки один з етапів існування вічної душі. Глибокий сим­волізм, часто – “шифрування” у подвійних образах суфійської філософії.)

3. Оспівування кохання. (Кохання – одне з найкрасивіших почуттів людини. Образність, багатство стилістичних прийомів у описах закоханих. Акцент на філософському боці кохання, на його очищувальній силі. Часто кохання сприймається як єдина можливість уникнути гіркоти життя, те, що робить людину щасливою. Вишукані, оригінальні епітети.)

4. Жанрова специфіка. (Оригінальність жанрів. Основні жанрові форми – рубаї, газелі, бейти, касиди. Бейт – двовірш. Рубаї – чотиривірш, най­частіше з філософським змістом, особливої структури. Касида – більша за обсягом, складається зі вступу та основної частини. Використовуються па­негіричні форми. Окремий

жанр – так звані “вірші з нагоди”.)

5. Найвідоміші постаті. (Найвідомішими постатями є Омар Хайям, Гафіз, Ру­дакі. Рубаї – найвідоміші твори Омара Хайяма, поезії філософського зміс­ту. Плинність та незбагненність світу, земні радощі, краса кохання, про­блеми життя та смерті, швидкоплинності земного життя – основні теми. Гафіз відомий насамперед збіркою творів “Диван”, яку упорядкували вже після смерті поета. Туди увійшли близько п’ятисот газелей, п’ять касид – панегіриків, рубаї, “вірші з нагоди” та інші твори. У творчості Гафіза – традиційні для персько-таджицької лірики мотиви вина, кохання, містичне розуміння світу, сум через швидкоплинність життя. Ліричний герой Гафіза постає у різних іпостасях: він і відлюдник, мудрець, аскет, він і мрійник, романтик, скептик. Ліричний герой поєднує в собі непоєднуване: у деяких творах постає аскетичним, стриманим, у деяких – підвладним внутріш­нім суперечностям, обуреним на світ та людей, аж. до грубощів. Насолода, оспівана у поезіях Гафіза, – засіб відсторонитися від жорстокої гіркої дій­сності.

Із усього творчого доробку Рудакі до нас дійшло близько тисячі байтів та дві касиди. Відомо, що Рудакі тривалий час був визнаним поетом, набли­женим до еміра (правителя). Але втратив прихильність влади, через що по­мер на самоті та у злиднях. Створив панегіричні касиди (похвала правите­лю), звертався до жанрів лірики, елегій, “віршів з нагоди”; також створив великі епічні твори, але тексти не збереглись. У його ліриці – сум за наві­ки втраченими друзями, за молодістю, що минула, оспівування земних на­солод як способу знайти якусь опору серед плинності та непевності світу, позбутися гіркоти й туги.) ІІІ. Значення персько-таджицької лірики для розвитку всесвітньої літератури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Загальна характеристика персько-таджицьної лірики

Categories: Шкільні твори

Links