Художню-ідейно-художня своєрідність поеми Маяковського “Добре!”

У своїй автобіографії “Я сам” В. Маяковський відзначав: “Добре” уважаю програмною річчю”. Поема писалася в 1926-1927 роках і називалася спочатку “Жовтень”, потім “25 жовтня 1917 р.”. Заголовок “Гарно!” було дано вже після того, як поема була закінчена. Саме така назва й визначало нові поетичні можливості й узагальнювало зміст поеми

Жанр добутку незвичайний – поэтохроника. Із хронікальним описом подій сполучаються поетичні образи. З революцією – основною темою поеми – зв’язаний мотив відновлення миру (“Життя переробимо знову”), руйнування творення (“Ми все на землі солдати одне життя раті, що творить,”). Що спонукало Маяковського до створення подібного добутку? Відповідь знаходимо в статті “Як робити вірші”.

Для початку поетичної роботи Маяковському потрібні соціальне замовлення, цільова настанова й матеріал. Соціальне замовлення обумовлювало необхідністю осмислити революцію й перші роки життя нової країни з десятилітньої дистанції. Ціль – довести правильність позиції більшовиків відносно революції й провести аналіз із установкою на Майбутнє. Матеріал же використовується реальний

Точно зазначені історичні особи: Ленін, Подвойский, Керенський. З високою точністю описується послідовність подій. Але при цьому події перемежовуються чисто поетичними спостереженнями: Навкруги тонула

Росія Блоку… Незнайомки, димки півночі Йшли на дно, як ідуть уламки И бляшанки консервів…

Як поетичне зливається із хронікальним, так органічно сплітаються в поемі особисте й суспільне. В. Маяковський назвав це “введенням фактів різного історичного калібру, законних тільки в порядку особистих асоціацій”. Приміром, від оповідання очевидця про втечу Врангеля із Криму поет переходить до широкого опису цієї події. Для В. Маяковського надзвичайно важлива ідея показу революції через життя народу, причому саме у всій повноті. У комплексі з полярністю миру поета такий прийом дає можливість показати точки зору різних груп людей

Звідси в поемі ряд стійких протиставлень. Протиставляються старі й нові часи (було й пройшло), більшовики й Тимчасовий уряд (період двовладдя), Ленін і Керенський, селяни й поміщики, голодна Росія й сита Америка, біла й Червона армії, конкретна людина й “сім’я” у широкому змісті слова й так далі. Кожна із глав поеми будується саме на одному конкретному протиставленні, що допомагає поетові робити конкретні висновки

В. Маяковський у своїй поемі намагається осмислити ті історичні процеси, свідком яких йому довелось стати. Виникнення революції він зв’язує з першою світовою війною й важким положенням народу. При цьому відзначається організуюча роль партії: Цей вихор, від думки до курка, И будівлю, і пожежі дим Прибирала партія до рук, Направляла, будувала в ряди. Революція для Володимира Маяковського – це руйнування старого миру в ім’я творення нового, загибель в ім’я народження

Тому поема “Добре!” орієнтована на майбутнє. Маяковський уводить поняття ” країна-підліток”. У неї багато недоліків, і Маяковський не приховує їх: голод, розруха, спекуляція

Але вони не тільки розв’язні, але й уже починають відходити в минуле: приміром, суботник для поета стає символом можливості нової праці. У революції зростає роль кожної окремої людини, але при цьому поняття “я” стає нероздільно пов’язаним з поняттям “ми”. “Ми”, “нас”, “наше” – от основні слова останніх частин всіх описуваних подій: “Це було з бійцями, або країною, або в серце було моєму”. Може бути, тому в поемі так тісно зв’язані епос і лірика. Попереджаючи на початку добутку, що сьогодні ні “ні билин, ні епосів, ні епопей”, В. Маяковський з’єднує особисті переживання ліричного героя з переживаннями всієї країни. Крім того, Володимир Маяковський чітко визначає місце поета вреволюции.

Поет – це громадянин своєї країни, невіддільний від народу: “Я с тими, хто вийшов будувати й помста в суцільній лихоманці буден. Батьківщину славлю, що є, але тричі – яке буде!” Майбутнє ж для В. Маяковського починається вже сьогодні. Для країни-підлітка воно відкрито: “Твори, видумуй, пробуй!” Важливо тільки, щоб у майбутнє не ввійшла та “мертвечина”, проти якої завжди виступає поет

А тому в добутку з’являються міщани, обивателі, спекулянти. Художні прийоми, використані в поемі, відповідають її ідейному задуму. В автобіографії “Я сам” В. Маяковський пише, що в поемі він намагався обмежити відвернені поетичні прийоми, наприклад гіперболи, і винаходив прийом для обробки хронікального й агітаційного матеріалу. Звичайно, не можна сказати, що старі, випробувані прийоми поезії Маяковського тут не використовуються. Зберігається улюблений сатиричний прийом – зниження стилю, наприклад внесення нового змісту в цитати з “Євгенія Онєгіна” в 4-й главі, маршовий ритм (“вороги ваші – мої вороги”), використання нової лексики при описі майбутнього

У поему вводяться пісні (“Эх, яблучко, кольори ясного. Бий праворуч белаво, ліворуч Краснова”), примовки (“Ножичком на місці – чик лютого помещичка…”). Але дійсно з’являються й нові прийоми: зниження образів, комічне зображення історичних персонажів (Мілюков, Керенський). Міняється й характер метафори: наприклад, через метафору в рядку “А в дверей – бушлати, шинелі, кожухи” передається ідея єднання матросів, солдатів і робітників

Поема “Добре!” – це чудова поема, написана людиною, що щиро вірить в ідею революції, у прекрасне світле майбутнє, у неминучість щастя. Саме ця щирість і є, на мій погляд, причиною того, що навіть зараз, коли суспільство практично відвернулося від старих, комуністичних ідеалів, поема В. Маяковського залишається прекрасним зразком художнього слова

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Художню-ідейно-художня своєрідність поеми Маяковського “Добре!”