Хрестоматія: Російсько-українські літературні зв’язки у творчості Гоголя


Особливе місце займає творчість Гоголя в російсько-українських літературних зв’язках. М. Ф. Рильськ назвав Гоголя “золотим мостом” між духовними цінностями, створеними в росіянці й української літературах. О. Т. Гончар, виступаючи на міжнародному симпозіумі у Венеції в 1976 р., розвив цей удалий поетичний образ: “Своєю творчістю Гоголь звела воістину золотий міст, що з’єднує культури двох братніх народів – російського й українського, що усвідомлять своя спільність із культурою всього людства, і користь від цього інтернаціонального єднання для нас очевидна, у чому ми переконуємося знову й знову” .

Зв’язок Гоголя з українською культурою величезна. Неодноразово відзначалося, що багато українських радянських письменників продовжували розвивати гоголівські традиції: Ю. І. Яновский і А. П. Довженко, І. К. Микитенко й А. Е. Корнейчук, О. Т. Гончар і М. А. Готель-мах, П. Загребельний і плеяда українських сатириків. Коли запитали відомого українського письменника-гумориста Остапа Вишню, чи мав вплив Гоголь на його творчість, вона відповів: “Ну, а як ви думаєте? Хіба може письменник, кожний письменник, а тим більше такого жанру, як я, пройти повз творчість мого великого земляка Миколи Васильовича Гоголя? І читав, і вивчав, і щораз дивувався: “Звідки бралося, з яких колодязів, з яких джерел фонтаном било чарівне гоголівське слово?”


Слово великого Гоголя не тільки не вмерло й ніколи не вмре, а дасть ще чудесні паростки!”

З кожним роком росте популярність Гоголя, розвиваються його традиції не тільки в нашій країні, але й за рубежем. По даним ЮНЕСКО, у розвинених країнах миру Гоголь суперничає тільки з такими письменниками, як Ф. М. Достоєвський і Л. Н. Толстой. “Для одних Гоголь великий реаліст, поглинений думами про шляхи до щасливого майбутнього людей, а для інших – глобальний песиміст, предтеча літератури абсурду XX століття”,- відзначають сучасні дослідники.

Японський письменник Сугиура Мипэя визнавався; “Милування квітами й місяцем, задушевна лірика – все це було в японській літературі, але, естетствуючи, японські письменники відвернулися від сатири, здатної Проникнути крізь зовнішній покрив у серцевину проблем людського буття й суспільства. Саме ця обставина змушує мене звернутися до Гоголя, до його добутків “Ніс” і “Шинель”, які займають особливе місце навіть у літературі XІX століття в Росії…” Перекладачами творів Гоголя на іноземні мови вже в XX столітті були великі художники слова Юліан Тувим і Владислав Броневский у Польщі, Людмил Стоянов у Болгарії, К. Гарнег в Англії, Р. Гопалакришна в Індії, Э. Камилар у Румунії, Й. Гюнтер у Німеччині, Р. Каснер в Австрії. На китайську мову “Мертві душі” перевів Лу Синь, що високо цінував творчість Гоголя й уважав, що цей добуток було незвичайно актуальним для його країни першої третини XX століття.

“Ревізор” і “Мертві душі”,-підкреслював Л. Стоянов,- учили народ, виховували його в дусі ненависті до неуцтва, насильству, до виродливого громадського порядку. Сучасні ж болгарські письменники вчаться на гоголівській творчості високій художній майстерності, близькому ЗВ’ЯЗКУ з народом і народним життям”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Хрестоматія: Російсько-українські літературні зв’язки у творчості Гоголя

Categories: Шкільні твори

Links