Хижацька натура Герасима Калитка (за п’єсою І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”)

Герасим Никодимович Калитка – заможний селянин, що має двісті десятин землі, п’ять тисяч грошей, наймитів, що на нього працюють, і багато худоби. Є в нього жінка Параска і син Роман, що весь удався в батька. А батько в нього працьовитий, гарний хазяїн. Але, з другого боку, Герасим жадний, хитрий, лицемірний.

Весь смисл життя Калитки, всі його помисли, вся енергія спрямовані на придбання землі. Увесь час він скуповував землю селян і панів, що збанкрутіти. Але йому завжди здавалось мало, він прагнув порівнятися з сусідами, багатшими за нього.

Герасим не проти нажитися нечесним шляхом, хоча й боїться впійматися. Тому бере в компаньйони кума Савку, з яким у нього суто ділові стосунки, і думає загребти весь жар його руками. У куплі-продажу та позичанні грошей Герасим має досвід неабиякий, але з грошовими махінаціями зустрічається вперше. Проте незважаючи на це, він заявляє: “Я не такий дурень, щоб мене обманули. Я обманю хоч кого, мене чорта лисого обманить хто”. Свої справи Герасим від усіх таїть: жінку трохи не побив, коли та хотіла довідатись про них; щоб замаскувати справжню причину гульні з приводу вдачі з грошовою справою, влаштовує заручини
Романа з наймичкою Мотрею, котру раніш обіцяв посватати за сина, “щоб вона старалась на роботі”. Герасим часто ж так каже одне, а робить інше

З точки зору господаря, калитчини наймити “тілько й думають: їсти й спать”. Він хоче, щоб робітники працювали багато, а одержували за це мало. Калитка погано їх годує, не дає виспатися і боляче б’є. З жінкою Герасим часто свариться, хоч на людях і ставиться до неї ласкаво. Тому всі знайомі вважають його відмінним сім’янином. Але, судячи зі слів чоловіка, йому більше жаль коней, ніж Параски. Романа ж він любить і пишається тим, що син характером схожий на нього.

Щодо шахрайських махінацій, то Герасим трохи не втратив розум, думаючи, яке багатство “іде” йому до рук. Він вірить кожному слову першого-ліпшого шахрая, хоч у нього іноді й виникає якась непевність у його поведінці. Але перемагає згубна влада грошей. З Савкою в Герасима трохи не доходить до поножовщини через кумові гроші, що хотів привласнити Калитка. Взагалі Герасим хотів усіх обдурити: і Невідомого, і фактора Гершка, і кума Савку, і Жолудя з Пузирем переплюнути. Але жадність і самовпевненість підводять Калитку, і він стає жертвою хитрішого від себе шахрая.

Отже, самовпевненого Герасима обдурено і він більше не бачить сенсу у житті. Адже придбання землі і постійне прагнення до збагачення – це і є сенс його життя. Але “легковірну калитку” витрусили і викинули, а хіба можна що купити без грошей? Земля панка Смоквинова вислизнула в Герасима з-поміж пальців. Враз зникли всі ілюзії, розсіявся діамантовий дим. Герасим у припадку розпачу хоче повіситись, щоб не бачити свого фіаско. Але копач Бонавентура рятує Герасима від загибелі. Навряд чи Герасим зможе повіситись знову. Він жалкує, що лишився жити. Відомо, що може відчувати людина, яка хотіла покінчити з життям, але всі емоції, всі почуття й переживання Калитки з цього приводу виражаються кількома словами: “Обікрали… ограбили… Пропала земля Смоквинова. Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Хижацька натура Герасима Калитка (за п’єсою І. Карпенка-Карого “Сто тисяч”)