Все тягнеться до сонця, до весни,.. (твір-опис місцевості за картиною К. Ф. Юнона “Березневе сонце”)


Скільки прекрасних полотен створено художниками, в яких вони передали свою захопленість красою рідної землі! “Золота осінь” і “Березень” І. Левітана, “Ставок, що заріс” В. Полєнова, “Українська ніч” П. Куїнджі, “Корабельний гай” і. Шишкіна… Усе це – шедеври, те, без чого людина побіднішає. Художник ніби нагадує нам: “Люди, зачекайте! Озирніться навкруги – світ дивовижний та неповторний. У кожній квітці, в кожній гілочці, росинці, у кожнім світанку та надвечір’ї – невпинна робота природи, яка вам дарує красу”.

Написана 1915 року картина К. Ф. Юнона “Березневе сонце” – найвідоміший пейзаж видатного російського художника. Він переносить нас у ті часи, коли ро­сійські селяни ставили свої хати з дерева. Вони були великі, добротні, затишні, як на картині Юнона. Стоять такі хати, повернувшись лицем до проїзного шляху, поблискують на сонці високо піднесеними над землею вікнами. Що не хата – то хороми Під її дахом жила зазвичай велика родина. З таких осель виходило у поле відразу чоловіків з десятеро.

Поки що до польових робіт далеко. Дахи хат щільно вкриті снігом. Снігове покриваю огорнуло і землю. Дивишся на картину і думаєш: мабуть, минулої ночі по вулицях села носилася завірюха. Але розумієш, що зима мало-помалу почи­нає поступатися весні. На снігу – довгі тіні від дерев, від коней, яких осідлали


сільські дітлахи. Протоптаною стежкою вирушили вони кудись за село. Звертаєш увагу на низку високих беріз. Березневе сонце на заході запалює стовбури та гіл­ки дерев яскравим полум’ям. Здається, від них ллється тепло. Позолочені сонцем дерева, наче велетенські сторожі, застигли біля будинків селян. Може, посаджені вони дідами-прадідами теперішніх мешканців села. Старі дерева у правому куті картини тягнуться до сонячного світла своїми вузлуватими, скривленими часом га негодою гілками.

Увагу глядачів привертає забавна сценка: яскраво-червоне у сонячних проме­нях лоша щойно взяло снігову ванну і ще не встигло обтруситися. Чорний собака обурено обгавкує “снігове чудовисько”.

Дивлячись на картину, відчуваєш дивовижний стан спокою і умиротворен­ня, яким буквально дихає полотн’о. Адже К. Ф Юнон написав цю картину після дев’ятидобової бурі і виснажливого снігопаду. Хочеться надовго зберегти у пам’яті цей дивовижний сільський пейзаж, відчути себе вершником і проскакати засні­женою вулицею на околицю села, поглянути у блакитну далечінь, звідки неква­пливо йде весна…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Все тягнеться до сонця, до весни,.. (твір-опис місцевості за картиною К. Ф. Юнона “Березневе сонце”)

Categories: Шкільні твори

Links