Творчість та боротьба Володимира Винниченка

І. Перші кроки Володимира Винниченка на ниві боротьби. (Боротися з неспра­ведливим ладом Винниченко почав ще під час навчання в гімназії – розмов­ляв тільки українською, з протесту став нехтувати навчанням, нарешті поки­нув школу. Полишивши гімназію, йде подорожувати, як Сковорода – пішки, з ціпком у руках, занотовуючи пригоди людського життя. Поступивши до Ки­ївського університету, стає членом РУП (Революційної Української Партії), де обстоює свій ідеал самостійної України.)

ІІ. Симбіоз політичної діяльності та творчості.

1. Позитивний досвід. (Подорожуючи, працюючи по селах, долучаючись до різних революційних рухів, періодично потрапляючи до тюрми, Винничен­ко не перестає вивчати людину, не тільки її побут, а й психологію, типи, специфічні психічні стани. Безсумнівно, він спостерігає й за собою. Далі еміграція і часті нелегальні переходи кордону з ризиком для життя – цей досвід став грунтом для написання новели “Момент”. Після спроби само­губства заради втечі з тюрми пише оповідання “Голота”. Насичене жит­тя дає Винниченкові матеріал для літературних експериментів з темами та формами творів.)

2. Негативний вплив політики.

ІІІ. Періоди творчості, їхній зв’язок із політичною діяльністю Винниченка. (Твор­чість Володимира Винниченка поділяється на декілька періодів. На перший (1902-1906) припадає мала проза, впродовж

другого, який починається після революції 1905 року, Винниченко пише переважно драматургічні та вели­кі епічні твори. Взагалі, творчий шлях письменника постійно перетинався з політичним, коли один чи другий стояв на першому місці, тому неважко чіт­ко окреслити окремі періоди творчості. Поступове розчарування в політичній долі України веде письменника до переосмислення ідей у літературній твор­чості.)

1. Збірка оповідань “Краса і сила” (1906). (Ця назва немовби характеризує весь літературний талант Винниченка. Ці перші оповідання одразу викли­кати суперечки в критиків: з одного боку, мова творів ще досить нестабіль­на, з іншого – заявлено великий талант, шо може розвинутись чи затих­нути. Ці твори адресовані не тільки інтелігентному читачеві, а й масовому. З одного боку, вони багатопланові та новаторські за формою, з іншого – прості й стислі, їхня ідея зрозуміла і простій неосвіченій людині. Пізніше вийшли друком ще чотири збірки оповідань та новел. Загалом Винниченко створив понад сто творів малої прози.)

2. Другий період творчості. Драматургія. (Початок драматургічної творчос­ті Винниченка припадає на період з 1906 по 1910 рік. Це “Дисгармонія”, “Щаблі життя”, “Великий Молох”, “Чужі люди”, “Базар”. Винниченко принципово писав твори несценічні, незвичні для української сцени, ка­жучи, що “не хоче писати п’єс для втіхи публіки, підроблятися під її смак, а хоче своїми п’єсами боротись з старими, віджилими установами грома­дянства, хоче провадити нові ідеї, нову мораль”. У творах Винниченка пе­реважно фігурує місто, міські сюжети. Здійснюється оновлення театру на хвилі нових мистецьких течій; п’єси українського драматурга наближають­ся до неореалістичної течії.)

3. Великі прозові твори. (До еміграції у 1920 році Винниченко написав сім романів. У них розкрито найголовніші проблеми людини в умовах склад­них історичних обставин. Це проблема самовизначення, яка дуже гостро стояла перед українською інтелігенцією, особливо перед тими її представ­никами, які брали участь у політичному русі. Революційний час, коли по­рушилася стара суспільна система, дав можливість проявити себе багатьом; але люди часто були засліплені хаосом і неможливістю якось прогнозувати майбутнє ідей. Результат цього – болючі шукання та гіркі помилки.)

4. Емігрант з Україною в серці. Перший український фантастичний роман “Сонячна машина”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Творчість та боротьба Володимира Винниченка