Тематика і жанр твору – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА”


Лев Толстой 1828 – 1910

Відкрита книга

РОМАН “АННА КАРЕНІНА”

Без роману “Анна Кареніна” неможливо уявити світову соціально-психологічну прозу другої половини XIX ст. “Я вважаю цей твір вельми високим і просто немовби таким, що робить епоху в романі”, – наголошував М. Лєсков, відзначаючи новаторську сутність твору, який проклав нові шляхи в мистецтві слова й у розвитку романістики.

Тематика і жанр твору

Толстой мав намір написати історичну повість про часи Петра І, але досить несподівано облишив цей задум і звернувся до проблем сучасності. Криза сімейних відносин, характерна для Росії 1860-1870-х років, сприймалася як один з найочевидніших симптомів морального занепаду, зневіри й знак неминучих змін у моральному, економічному та суспільному житті країни. Саме в цей період у російській літературі з’являються повісті й романи, в яких так чи інакше йдеться про розпад усталених сімейних зв’язків. Драматичне відлуння у потрактуванні цієї проблеми відчувається в “Урвищі” Гончарова, “Панах Головльових” Салтикова-Щедріна, “Підлітку”, “Братах Карамазових” Достоєвського.

Nota bene. Крім загальної причини, звернутися до цієї теми Толстого спонукали й власні, глибоко особисті й творчі, міркування, що входили до кола типових для нього етико-філософських роздумів про “належне” й “суще”.


Вдумливе читання “Думок” Паскаля, “Досвідів” Монтеня, “Характерів” Лабрюйєра привело письменника до полеміки про “пристрасті тіла”, їхню егоїстичну сутність та альтруїстичні “пристрасті душі”. Толстой писав: “Прагнення душі – добро інших”, і тому ці прагнення несуть в собі виправдання. Тема родинного життя завжди привертала увагу митця, переконаного в тому, що сім’я раніше за інші суспільні інститути реагує на настрої епохи і яскравіше їх втілює, оскільки є найприродні – шою формою об’єднання людей і водночас найорганічнішим середовищем для вияву “пристрастей” і характерів.

В “Анні Кареніній” змальовано різні варіанти сімейних стосунків, переважно кризових. “Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я є нещасною по-своєму” – початок роману, перша фраза першого тому (у творі їх вісім), яка потім “оживає” в численних сюжетних ситуаціях. У романі зображено сімейну драму Анни Кареніної та її чоловіка, сановного чиновника Олексія Олександровича; складні взаємини Анни з молодим графом Вронським; родину Облонських, що фактично розпалася, хоча зовні й була збережена; життя деградуючих сімейств вищого світу. Щасливими можна назвати подружжя Кіті та Левіна, проте спокою й умиротворення немає і в цій сім’ї. До речі, про ідеальний взірець – благополучну селянську родину Парменових – у творі сказано вкрай стисло. За словами сучасного дослідника, “Анна Кареніна” – це роман про “всесвітнє розлучення”, загальний розпад особистих і суспільних зв’язків.

Утім, обмежувати проблематику роману змалюванням кризових родинних обставин аж ніяк не варто. Твір Толстого вражає широтою соціального й культурного тла, великою кількістю тонких філософських умовиводів. “Роман широкого вільного подиху”, яким, за визначенням автора, є “Анна Кареніна”, орієнтований на енциклопедичне охоплення різних явищ: соціальних, релігійних, моральних.

Подробиці. На відміну від “Війни і миру”, в “Анні Кареніній” немає переломних для нації подій, відсутні образи історичних осіб, але жива дійсність – повсякденна й прозаїчна – відображена письменником під знаком історії. Історичне життя Росії 70-х років XIX ст. вторгається в долю героїв, прозирає в численних розмовах, роздумах персонажів, у бесідах Костянтина Левіна з братом Миколою, селянами, предводителем дворянства. Духовний рівень цього історичного періоду представлено в романі Толстого надзвичайно повно. Тут сперечаються з приводу філософії Канта, Гегеля, Шопенгауера, говорять про музику Вагнера та історичну школу в живописі, згадують Тинторетто, Рафаеля й Мікеланджело, звертаються до імен Платона, Шекспіра, Гете, висловлюють думки щодо наукових відкриттів Дарвіна, Сеченова, розмірковують про французький експериментальний роман Золя.

Своєрідними прикметами часу в романі виступають і реалії дійсності: голод у Поволжі, війна в Сербії, бурхливе будування залізниць, укладання концесій, руйнування селянської громади, релігійний скептицизм, а в моральному плані те, що Толстой назвав “втратою краси” в житті, втратою орієнтира в питаннях “добра” і “зла”. А. Чехов зазначив, що в романі Толстого хоча й не вирішено жодного питання (оскільки це і не входить до завдань художника), але (і це головне), “усі питання порушені” і порушені “правильно”. У цьому розумінні “Анну Кареніну” можна розглядати як соціально-психологічний, “суспільний” (за термінологією Салтикова – Щедріна) роман, який принципово відрізняється від “любовно-сімейного” роману в його західноєвропейському варіанті.

Отже, обмежувати зміст твору темою розриву Анни з родиною, її трагічним коханням і самогубством неправомірно, але не можна обминути й того факту, що роман названо ім’ям героїні. Це свідчить про певну поетику сюжетотворення, де всі лінії оповіді стягнуті до єдиного центру – образу головної дійової особи, через яку найбільшою мірою розкривається авторська ідея.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тематика і жанр твору – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links