Каренін: чи має машина живу душу? – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА”

Лев Толстой 1828 – 1910

Відкрита книга

РОМАН “АННА КАРЕНІНА”

Каренін: чи має машина живу душу?

Особливістю роману “Анна Кареніна” є те, що автор у ньому виступає водночас і як прокурор, і як адвокат своїх героїв. Характерним у цьому плані є не лише образ Анни, а й образ Кареніна. Серед головних героїв твору чиновник високого рангу Олексій Олександрович Каренін – єдина зовні неприваблива людина. Негарна хода, неприємна для оточуючих звичка хрустіти пальцями під час розмови, “тихий тонкий голос”, вуха, що кумедно

підпирають круглий капелюх, “згаслі очі” – усе це справляє невигідне враження, налаштовує читача на певний лад. Утім, є обставина, що має насторожити: таким є Каренін на погляд дружини, яка ніколи не любила його і сприймала свій цілком благопристойний в очах вищого світу шлюб як важкий тягар. Такому сприйняттю зовнішності відповідає й оцінка особистісних рис Кареніна, що також іде від Анни: “Це не людина, а машина, і зла машина, якщо розсердиться”. Аристократичний, освічений Каренін, який розуміється на політиці, цікавиться філософськими й богословськими питаннями, у світлі сприйняття дружини постає духовно

й емоційно неповноцінною особистістю.

Подробиці. Досить складний і неоднозначний образ Кареніна, звісно, не вичерпується “точкою зору” Анни. Графиня Лідія Іванівна, наприклад, сприймає Олексія Олександровича зовсім інакше: “Кареніна вона любила за нього самого, за його високу незрозумілу душу, за утішний для неї тонкий звук його голосу з його протяжливими інтонаціями, за його стомлений погляд, за його характер і м’які білі руки з напухлими жилами”. Так зіштовхуються два погляди на одну й ту саму людину, за яких одні й ті самі риси її особистості, зовнішності оцінюються абсолютно протилежно: черства душа Кареніна / “висока незрозуміла” душа; неприємний “тонкий” голос / “утішний” “тонкий звук його голосу”; “згаслі очі” / “стомлений погляд”; злий характер / приємний для оточуючих характер; Каренін – неживий “механізм” або “лялька” / Каренін привабливий “сам по собі” як людина. Змальовуючи Кареніна, автор цілком послідовно дотримується художнього прийому “багаторакурсного бачення”.

Олексій Олександрович Каренін уникає тієї реальності, що пов’язана з емоційною сферою життя людини, сферою почуттів.

Вважаючи службу справжнім життям, він сприймає сімейні стосунки лише як відлуння, відблиск дійсності.

Один із дослідників висловив думку, що в самому прізвищі Каренін уже закладена ідея “кар’єри”. Олексій Олександрович мислить себе людиною “державною”, хоча є всі підстави назвати його людиною “казенною”. Безплідні, але зовні цілком респектабельні службові проекти, участь у департаментських інтригах, формалізм, шанобливе ставлення до сили “параграфа” й “пункту” бюрократичних паперів виявляють сутність цього героя, його функцію “гвинтика” державного устрою. Однак внаслідок страждань, спричинених сімейною драмою, Каренін переживає моральний перелом. У “злій міністерській машині” прокидається душа, озлобленість і жага помсти поступається бажанню зрозуміти вчинок дружини. Прагнучи зберегти сім’ю, Каренін пише Анні листа: “Я не вважаю себе вправі розривати ті узи, якими ми пов’язані… Сім’я не може бути зруйнована з примхи, свавілля або навіть зі злочину одного із подружжя, і наше життя має йти, як воно йшло раніше. Це необхідно для мене, для Вас, для нашого сина”. Це “був золотий міст для повернення”, – зазначає оповідач.

Здатність прощати виявляє моральну основу вчинків Кареніна, надає цьому образу узагальненого, суто толстовського тлумачення. У сцені примирення Олексія Олександровича з Вронським біля ліжка хворої Анни, що знаходиться на межі життя і смерті, звучить одна з найважливіших думок Толстого: не жорстоке засудження, а “прощення ближнього”, примирення очищують душу, дають нові сили. Каренін “раптом відчув, що те саме, що здавалося нерозв’язним, коли він засуджував, докоряв і ненавидів, стало просто і ясно, коли він прощав і любив”. Саме тоді момент “прозріння” настає і для Вронського, який раптом усвідомлює “його висоту і своє приниження, його правоту і свою неправду”. Молодий граф розуміє, що його суперник був великодушним у своєму горі, тимчасом як сам він “був ницим, дріб’язковим у своєму обмані”. Слово “великодушний” як характеристика Кареніна з’являється в романі не один раз. Варто звернути увагу на те, що “великодушною” назве поведінку чоловіка в ситуації розлучення і сама Анна.

Як і Анна, Каренін страждає. Однак цей герой не просто намагається знайти вихід з глухого кута суперечностей і обставин, а шукає вихід моральний, через прощення й милосердя, вихід, який відповідає духу християнського вчення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Каренін: чи має машина живу душу? – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА”

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links