Проблема деградації особистості в оповіданнях Чехова

Борючись проти всіляких ілюзій, Чехов протиставляє їм правду життя, як він її розуміє. Драму загибелі усіх сподівань людини намалював Чехов в оповіданні “Іонич”. Райдужний настрій Дмитра Іонича Старцева по приїзді його в нове місто тривав недовго. Невдовзі йому відкривається справжнє обличчя міського життя. Іонич не мириться з обивательщиною.

Спочатку він прагне навіть говорити про прогрес, волю, про значення праці для людини. Але бачить, що його думки нікого не цікавлять, і він замовкає, гадаючи своїм мовчанням захистити себе від вульгарності. Сам того не помічаючи, вій перетворився на обивателя.

В історії Іонича Чехов уперше показав небезпеку примирення з існуючим ладом, загальноприйнятою мораллю. Про це говорить письменник і в оповіданнях “Людина в футлярі”, “Агрус”, “Про кохання”, які є частинами одного циклу.

В “Агрусі” – новий різновид тієї ж драми. Ціною нечуваних жертв, угод із совістю герой здійснює свою Заповітну Мрію – купує невелику садибу. Шлях до здійснення цієї мети, що з точки зору загальноприйнятої моралі був шляхом до успіху, насправді виявився сірім ким падінням униз.

В оповіданні “Людина в футлярі” в лаконічній формі показано стосунки між людьми. Живим їх втіленням є вчитель грецької мови Бєліков. Страх перед свободою, мертвотність знаходять свій зовнішній вияв в упередженості героя до всіляких футлярів, які відгородили б його від страшної для нього дійсності. Дещо інакше склалося життя поміщика Альохіна в оповіданні “Про кохання”. Слабкий, несміливий, герой нібито не робить нічого поганого. Однак слідування загальноприйнятим уявленням про добропорядність приводить його до падіння.

У всіх цих творах Чехов прагне показати недопустимість для сучасної йому порядної, розумної, інтелігентної людини слідування загальноусталеним правилам життя, уявленням про обов’язок та моральність.

Проблема деградації особистості в оповіданнях Чехова