“Не має на світі нічого страшнішого за не людяних людей”


На жаль, зараз серед людей живе твердосердя і байдужість. Погоджуються з цим далеко не всі люди, і це цілком зрозуміло. Мало хто здатний і бажає зізнатися у власній байдужості. Кожен або майже кожен вважає, що робив дуже багато добра. Але в більшості випадків це “багато” було зроблено для рідних і близьких людей, а потім вже для інших – чужих. І лише деякі несли допомогу для малознайомих, так званих “чужих”. Так, це цілком нормально і закономірно, але вихід за межі власного, рідного кола в основі – неясний і туманний.

Найчастіше можна почути нарікання на адресу тієї людини, яка дієво намагається допомогти нужденним і знедоленим. Звучить все одна і та ж жорстка відповідь: “нехай самі виплутуються; сам кашу заварив; потрібно думати, що робиш; до чого мені допомагати чужим”. Всюди можна помітити байдужість. Йдуть війни, відбуваються кровопролиття, вмирають, чи хворіють, голодують мільйони людей у світі. Але серед видимої грамотності людина далеко зайшла у своїй зарозумілості і нелюдяності. Побиті фрази: “моє – не моє; і без мене давно все вирішено; без мене обійдуться, а я з боку буду спостерігати”.

Байдужість проявляється і в повсякденному житті суспільства: на підприємствах, в шкільних установах, в бізнесі. Буває тупа байдужість і в великих відкриттях, коли люди з острахом, зневажливо ставляться до оточуючих. Але байдужості


і нелюдяності можна уникнути, якщо усвідомити сенс Життя на Землі; усвідомити – хто ми, навіщо прийшли в цей Світ; якщо усвідомити себе істотою, яка не просто живе на Землі, а Людиною. Якщо ми навчимося Любити – прийдемо до співчуття і взаємодопомоги. Кожен з нас, перебуваючи де б то не було, здатний внести крихту людяності в життя суспільства, і тоді мільйонна кількість цих крупинок створить блискучий алмаз Життя.

Хтось сказав: “я шкодував людей, що потрапили в біду”, але його жалість розсіялася при першому ж страху за своє благополуччя; хтось допоміг, живучи в розкоші, але лише від надлишку; хтось поспішав на допомогу, але допомога його була лише для того, щоб вирости в очах громадськості і зуміти зайняти вчасно певні місця, керівні посади. Але як добре, що серед цього різнобарвного випромінювання енергій ми можемо спостерігати і допомогу безкорисливу, просочену співчуттям і Любов’ю до всіх живих істот Світу. Люди, що несуть таку допомогу, вносять гармонію всюди, де б вони не знаходилися.

Іноді можна почути питання: як зробити те чи інше добре діло? На що можна відповісти – з Любов’ю, доцільністю, прагненням прийти на допомогу. Там, де розквітає байдужість – немає майбутнього, але все приречене на вимирання, бо жодну добру дію не було зроблено в байдужості і відсутності Любові. Жодне високий твір мистецтва не міг бути створений в байдужості і без Любові, адже все створювалося лише на благо майбутніх поколінь; закладався найпотужніший енергетичний потенціал: будь то картина, музика, проза, вірш тощо.

Не потрібно плутати не людяність і байдужість з доцільністю, бо часто під байдужістю і нелюдяностю зароджуються хитрощі виправдання, що несуть лише шкоду. Але мудра людина зуміє відрізнити одне від іншого.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Не має на світі нічого страшнішого за не людяних людей”

Categories: Твори на задані теми

Links