“Магічний реалізм” колумбійського письменника Г. Маркеса (“Сто років самотності”)


Ми народжуємося і живемо у світі фан­тастичної реальності.

Г. Маркес

Для європейського культурно-історичного середовища латиноамериканська література завжди була екзотичним явищем. Національний колорит, своєрідна ментальність, особливості історичного розвитку Латинської Америки викликають неабиякий інтерес до творчості митців цього континенту.

Художньою особливістю латиноамериканської літератури XX ст. є “магіч­ний реалізм”, в основі якого лежить глибинне осмислення духовних джерел жит­тя нації. Ця модерністська течія об’єднує твори, в яких сприйняття дійсності пов’язане, насамперед, із національною міфологією. Дивне, магічне, чарівне, що криється у міфах, проектується на сучасність, тісно з нею переплітається, пере творює її, створюючи неповторний художнііі світ твору.

Взаємодія різних способів мислення – цивілізованого та міфологічного набуває особливого розквіту в “магічно-реалістичних” творах колумбійського письменника Г. Маркеса, який стверджує, що саме реальне життя є магією, зо крема – дійсність Латинської Америки, карибських держав є справжнім дивом, що й породило “міфологічний роман”.

Світову славу Маркесу приніс роман “Сто років самотності” (1967). Зовніш ньо проста і строга форма розповіді твору продовжує традицію “сімейного” ро ману ХІХ-ХХ ст. Епічно повільна розповідь


послідовно викладає історію шести поколінь роду Буендіа, детально показує ііого зародження, розквіт, сталість родо­вих рис і, нарешті, його занепад і загибель. Перед читачем проходять багатогранні характери героїв, що формуються під впливом і родинної спадковості, й соціаль­ного середовища, і біологічних законів розвитку.

Історію роду Буендіа автор вплітає в історію невеличкого містечка Макондо. Проте з появою кожного нового персонажа конкретний (хоча й вигаданий) гео­графічний простір і точні часові посилання (тлом дії стає історія Колумбії з 1830-х до 1930-х рр.) дедалі більше розмиваються. Щоб підкреслити приналежність чле­нів родини Буендіа до одного роду, Маркес наділяє їх не лише спільними рисами зовнішності й характеру, а й, як було заведено в Колумбії, спадковими іменами. Одні й ті самі імена персонажів, повторюваність подій, ситуацій і доль, самот­ність, роз’єднаність членів сім’ї, їхня нездатність зрозуміти і бути зрозумілими один для одного набувають у романі воістину міфологічного характеру. Та й сама історія декількох поколінь сім’ї Буендіа чітко набуває обрисів родового міфу, а з ним і його характерних рис – потяг до самогубства і пов’язаного з ним прокляття (історія перших Буендіа), визначеність долі героїв. У романі вона втілена в образі МсЛьхіадеса, який записав на санскриті літопис роду, розшифрований Аурсліано Бабілоніа за декілька хвилин до загибелі Макондо і останніх Буендіа.

Самотність Буендіа стає не лише карою, а й наслідком людської неповноцін­ності усіх Буендіа, у кожному з них ця неповноцінність виражена по-різному. Ви­пробовуючи своїх героїв владою, любов’ю, дружбою, відданістю, Маркес врешті – решт показує моральну неспроможність Буендіа. Головну ж причину виродження автор вбачає у нездатності любити. Берегинею родини постає Урсула, але її духов­ний світ обмежений, а материнська любов сліпа.

Створений міф Г. Маркеса має початок (шлюб Урсули і Хосе Аркадіо) і кінець (загибель останніх представників роду та й самого Макондо). Книга ця глибоко символічна. Кінець роману є авторським переосмисленням християнського Апо­каліпсису. “Сто років самотності” – це пророцтво-притча: “Тому людському родо­ві, що приречений на сто років самотності, не судилось з’явитись на землі двічі”.

Роман Маркеса поєднує у собі фантастику і дійсність, прозаїчність тону і по­езію, фантазію і гротеск, які відображають, на думку автора, саму “фантастичну латиноамериканську реальність”, неймовірну і буденну водночас, найяскравіше ілюструючи метод “магічного реалізму”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Магічний реалізм” колумбійського письменника Г. Маркеса (“Сто років самотності”)

Categories: Шкільні твори

Links