Иоганн Вольфганг Гете, великий німецький поет
Иоганн Вольфганг Гете, великий німецький поет, мислитель і вчений, народився 28 серпня 1749 року у Франкфурте-на-Майне в заможній сім’ї. Дитинство проходило в рідному місті, де він одержав гарне утворення. Продовжив навчання в Лейпцігському й Страсбургском університетах. У Страсбурзі Гете входить у літературний кружок “Бура й натиск”, мріяв про нове німецьке мистецтво, вільному від іноземних впливів, про об’єднання держави
За запрошенням вісімнадцятирічного герцога Карла-Августа (1875 р.) Гете прибув у Веймар. Він став таємним радником
Кращими добутками
Весь життєвий досвід, всю мудрість ученого, майстерність художника, шукача істини вклав Гете у свій величний утвір – філософську трагедію “Фауст”. Для Івана Франко Гете був одним з тих яскравих європейських письменників, художні пошуки яких привели до кардинальних змін у характері художнього мислення, відкриттю нових незвіданих обріїв образного освоєння дійсності. Називаючи Гете “найбільшим поетом наших часів”, український критик бачить у його Творчості невідому раніше оригінальність і здатність представити незаангажированно разнообразнейшие аспекти сучасної йому життя, які включають і об’єктивне зображення всіх шарів тодішнього німецького суспільства, і відтворення “щоденних, звичайних речей”.
Підкреслює Франко і особливу раціональну детермінанту творчості німецького письменника, що відрізнявся здатністю до холодного “розумовому обмірковуванню” змісту й композиції поетичного добутку, талантом до неупередженої оцінки попередників і до критичного осмислення разнообразнейших філософських і естетичних теорій. Властиво цей талант і допоміг Гете разом з такими письменниками й культурними діячами, як Плессинг, Ф. Шиллер і Й. Гердер, істотно розширити масштаб художнього узагальнення в німецькій літературі, урізноманітнити її жанрову й стильову палітру. До таких принципових зрушень в українському письменстві, посилаючись на Гете, і призиває Франко своїх сучасників
Самим обговорюваним і спірним у цьому плані є передмова до першої частини “Фауста”, переклад якого належить Франко. У передмові робиться наголос на необхідності сміливого виявлення нових тенденцій у світовій літературі, де вагоме значення надається багатогранному й повнокровному осмисленню дійсності, коли художнє слово безпосередньо націлене на пекучі й спішні запити дня. Приклад Гете тут виявляється найбільш доречним, оскільки він у своїх добутках відстоював “безпосереднє, живе відношення до життя, любов до природи й добра, і переконання, гаряче переконання в можливості добра між людьми” (И. Франко).
Творча спадщина видатного німецького просвітителя не обійшло стороною українську культуру, зробивши на неї вагомий вплив і привнеся в літературний процес в Україні нові обрії в осмисленні людини й миру. Природно, що інтерес до Гете не вгасає в українських письменників і перекладачів і в наш час. В XX сторіччі переклади його добутків належать Д. Загулі, М. Рильську, Бажанові, Млукашу, Виргану. Відомий письменник-емігрант И. Качуровский, тільки що повернутий до нас із забуття, провів дослідження “Відгуки творчості Гете в поезії Ю. Клена”.
(За матеріалами статті И. В. Лимбарского “Иоган Вольфганг Гете”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)