Ідейно-художній аналіз новели Коцюбинського “Іntermezzo”

Новела “Іntermezzo” – один із кращих творів М. Коцюбинського – написана в добу найбільшого розгулу реакції. Кожен день приносив письменникові сумні вісті. Все це разом з тяжкою працею на службі, постійними матеріальними нестатками підривало здоров’я Коцюбинського. 18 червня 1908 року Коцюбинський поїхав у село Кононівку, щоб відпочити. В своїх листах він розповідає, як гарно на нього впливає природа, самотність. Цей період життя письменника, враження, винесені з Кононівки, лягли в основу написання твору.
Цьому творові передувала філософсько-психологічна новела “Цвіт яблуні” та цикл поезій у прозі “З глибини”, присвячений темі покликання митця, його обов’язку перед народом.

Отже, новела “Іntermezzo” – закономірне явище у творчості великого художника слова. Вона є наслідком його роздумів над питаннями про призначення літератури, про моральне обличчя митця. Це яскрава і глибока відповідь тим, хто прагнув звести літературу до ролі панської забавки, позбавити її великої суспільно-виховної сили.
“Іntermezzo” – слово італійське, в буквальному перекладі означає “перерва”. Так називали в XVІІ столітті невеликий музичний твір, що виконувався у перерві між актами трагедії, а пізніше – опери. Цим терміном з часом стали називати і самостійні фортепіанні п’єси. Коцюбинський вжив термін “Іntermezzo” в переносному

значенні.
Це – не просто перерва, перепочинок ліричного героя твору на лоні природи. Під час цього перепочинку він слухав симфонію поля, хор жайворонків – музику природи, яка оздоровила його, дала натхнення для нової праці й боротьби.
Багатий внутрішній світ ліричного героя розкривається у його роздумах і почуттях. “Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря, крізь вікна і двері, як води притоків у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім”, – щиро признавався він.
Ліричний герой має автобіографічні риси, але він не тотожний Коцюбинському. Він втілює ідейно-етичні якості всіх кращих митців своєї епохи.
Ліричний герой переймається долею скривдженого народу, який кидає до свого серця, “як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свій розпач”.
Вразлива душа героя переповнена стражданнями. Митець-патріот палко любить рідну землю, тонко відчуває її красу. Ліричний герой глибоко любить природу, але людину – над усе.
Герой Коцюбинського упивається красою природи. “Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. І повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього й назад вертає відбитий від себе блиск”.

У світі природи ліричний герой особливо любить сонце, яке сіє у його душу золотий засів – любов до життя, людини, свободи.
Сонце – традиційний образ волі, нового життя. Саме такий зміст мають роздуми ліричного героя про морок і сонце. Морок – символ гніту й насильства. Сонце – бажаний гість героя. Він збирає його “з квіток, з сміху дитини, з очей коханої”, творить його подобу в своєму серці і нарікає ідеалом, який йому світить.
Новела “Іntermezzo” з її ліричним героєм дали нове славне ім’я Коцюбинському – Сонцепоклонник.
Образ селянина – це втілення народного горя. Недарма “крізь нього” митець побачив усі жахи села в епоху найбільшого розгулу реакції – безземелля, хронічне голодування, хвороби, горілку, індивідуалізм, провокації, страждання людей по тюрмах і в засланні.
Селянин – типовий образ сільської бідноти, яка під час революції 1905 року “голіруч хотіла землю взяти”. За участь в революції він рік сидів у тюрмі, а тепер раз на тиждень становий б’є його в обличчя. В зеленому морі хлібів селянин має тільки краплину, маленький клаптик землі, з якого не може прогодувати п’ятеро діток голодних.
Образ “звичайного мужика” з усіма його стражданнями уособлює народ, за щастя якого митець повинен боротися своїм художнім словом.
Новела Коцюбинського “Іntermezzo” заперечує теорію про незалежність митця від суспільства, вона образно утверджує, що неможливо жити в суспільстві і бути вільним від нього. У цьому творі яскраво виражено ідейно-естетичні погляди М. Коцюбинського, всіх передових митців того часу.
Цей твір – один з найвидатніших в українській і в усій світовій літературі.
“Іntermezzo”, як справедливо відзначив Л. Новиченко, “займає у творчості Коцюбинського, можливо, таке ж місце, як ми відводимо “Пам’ятникові” у творчості Пушкіна, “Заповітові” в поезії Шевченка, бо в ньому знаходимо уже сильний і яскравий ідейно-естетичний маніфест найзаловітніших поглядів на митця і його ставлення до народу, на мистецтво і його суспільну роль”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Ідейно-художній аналіз новели Коцюбинського “Іntermezzo”

Categories: Шкільні твори

Links