Головні герої в поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре&amp

У поемі також яскраво показаний образ жінки-селянки Матрени Тимофіївни Корчагіної. Важка була доля селянина, але ще важче, ще бесправней була доля російської селянки. У сім’ї вона була самою забитою, самою безправною рабою свого чоловіка, своєї свекрухи. Скільки людських страждань бачимо ми в житті селянки Матрени!

Немає кісточки не ламаної,

Немає жилочки не тягненої,

Говорить вона сома про себе. життя її становила суцільні страждання. Тяжкий

Підневільна праця й несправедливе відношення, глуха байдужість

Навколишніх,

вічні приниження й образи, погроза голоду й убогості – от

Всі що вона бачила в сім’ї свого чоловіка. А неї кличуть щасливої, але тоді

Яке ж іншим? Але Матрена Тимофіївна зуміла відстояти своє людське

Достоїнство навіть в умовах розгнузданої сваволі й рабства

У центрі поеми Некрасов поставив Савелія – “богатиря святорусского”,

Людини величезних сил, як би створеного для революційної боротьби. Не

Упокорився зі своєю долею Савелій, не погодився терпіти знущання

Управителя Фогеля й разом зі своїм товаришем “скінчив” ненависного

Гнобителя. За це вбивство Савелій

провів двадцять років на каторзі,

Двадцять на поселенні, і однаково не упокорився

За його переконанням мільйони

Селян є богатирями, але їхня богатирська міць іде в

Нескінченне терпіння. Савелій бачить причини зла, але вже не вірить у божу

Допомогу й доброго царя: ” високо бог, далеко цар” У ньому пробудилося

Свідомість, що не смиренністю, а сокирою треба добувати волю. Багато чого випробував

На своєму столітті Савелій: батога Шалашникова й в’язницю, каторгу Фогеля й

Каторгу в Сибірських рудниках, голод і вбогість. Але не зламався н, не став

Рабом. “Таврований, так не раб!” – з гордістю говорить він

Одним із самих яскравих образів був образ Гриши Добросклонова. Гриша

Добросклонов – це народний заступник. Він іде по шляху революційної

Боротьби. Він знає, що його чекає спереду:

Йому доля готовила

Шлях славний, ім’я голосне

Народного заступника

Сухоту й Сибір

Але це його не зупиняє, він вірить у те, що після важкої

Боротьби наступить година звільнення, щасливий час:

У хвилини унинья, про батьківщина – мати!

Я думкою вперед лечу,

Ще призначено тобі багато страждати,

Але ти не загинеш, я знаюся

У своїй пісні “Русь” Гриша виражає віру, що весь народ

Підніметься на боротьбу за своє звільнення:

Рать піднімається

Незлічима,

Сила в ній позначиться

Незламна!

Гриша Добросклонов – це щирий щасливець, тому що він бореться

За звільнення народу, і тільки в тім бачить сенс свого життя. От

Чому наприкінці поеми говориться:

Бути б нашим мандрівником

Під родною кришею,

Якщо б знати могли вони,

Що діялося Сгришею.

Виходить, якщо з’являються такі люди – бунтарі серед селянства,

Те незабаром прийде світле майбутнє, що побудує для себе сам народ

У середині 1870-х років Некрасов занедужав. Збірник “Останні пісні” – це поетичний заповіт, у якому Некрасов як би підбиває підсумок свого життя. Поет розумів, що дні його полічені, що йому не вдасться побачити нове життя, про яку так жагуче

Мріяв

Часом у віршах Некрасова звучать воістину трагічні ноти:

Я настільки ж далеким народу

Умираю, як жити починав

Але життя показало, що Некрасов у цьому випадку помилився. Поет

Ніколи не був далеким народу, а народ ніколи не забував онем.

На початку лютого 1877 року на квартиру поета прийшли три студенти

І від імені учнів ряду навчальних закладів вручили Некрасову адреса, під

Яким стояло 395 підписів. В адресі виражалася глибока повага до

Поетові – громадянинові й преклоніння перед його творчістю. Студенти писали:

“З вуст у вуста, передова дорогі нам імена, не забудемо ми й твоє ім’я

І вручимо його зціленому й народу, що прозрів, щоб знав він і того, чиїх

Багато насінь упало на грунт народного щастя. Знай же, що ти не самотній,

Що виплекає й зростить насіння ці всією своєю душею тебе любляча

Чнівський молодь російська”.

Увечері 27 грудня 1877 року ( 8 січня 1878 року про новому стилю)

Некрасов помер

Над могилою поета виступили з мовленнями багато, що знав поета В. А.

Панаєв, письменники П. В. Засодимский, Ф. М. Достоєвський. Всі вони говорили про

Подвиг поета-громадянина, вся творчість якого було присвячено служінню

Ідеалам добра й щастя народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Головні герої в поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре&amp