ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ

ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ Можливість побачити теперішній героїзм представляється не часто. І не тому, що героїв мало… Герой сходить на вершину свого високого життя, ще не маючи на груди привабливого значка. Саме в ці-те мінути він і герой!

Сходження це іноді триває роками, десятиліттями, а часом залишається непоміченим до самого кінця. Герой-Поруч із нами, а ми його не бачимо, от як буває іноді! В. Дудинцев “Не хлібом єдиним”.

Довгий час наші письменники повинні були узгоджувати свої добутки з тим загальним обов’язковим поданням про наше життя, що визначали влада імущі. Вони раз і назавжди відвели літературі роль служниці й політики. Але, звичайно, завжди перебували такі письменники, які не могли кривити душею, віддаючи перевагу безвісності, опалу, гоніння, а те й в’язницю. Б. Пастернак, В. Гроссман, А. Солженицын і інші

По праву до цього ряду варто віднести й Володимира Дудинцева, багато потерпілого за свій роман “Не хлібом єдиним”. І вуж якщо шукати реальних героїв, то він і йому подібні письменники можуть бути гідними зразками. Завжди прагнув до правди й Д. Гранін

И, видимо, не випадково обоє ці письменника звернулися до образа вченого-борця. Мені хотілося б поговорити про героїв роману В. Дудинцева “Білі одяги” і повести Д. Граніна “Зубр”. Обоє добутку розповідають про боротьбу щирих учених з невігласами, які захопили

владу й сподівалися перетворити науку у свою вотчину. Сумно знаменитий академік Лисенко, що повністю заперечував генетику, вирішив знищити і її, і її прихильників. Це відкинуло нашу біологію, селекцію, сільське господарство набагато назад, але ж в 20-30 роки в СРСР минулому вчені генетики зі світовим ім’ям

Багатьох з них посадили в табори або розстріляли. Нарешті, в 1948 році відбулася нещаслива сесія ВАСХНИЛ, у результаті якої всі супротивники Лисенко були затавровані, а генетика фактично заборонена. Але й після цього вчені борці нелегально продовжували свої дослідження. Така історичне підгрунтя обох добутків

Н. В. Тимофєєв-Ресовский головний герой повести “Зубр”. Книга названа на прізвисько Миколи Володимировича. Чому ж його так кликали?

Автор увесь час порівнює Тимофєєва з теперішнім зубром. Він знаходить подібність і в зовнішності, і в манері поводження, і в тім, що зубр істота, що прийшла до нас зі стародавності. Таким є Ресовский в обстановці культу особистості: сильним, неприборканим, що не визнає культу “вождя народів” і вождів поменше.

Він близько знаком з усіма великими вченими миру, користується великою популярністю. Уцелел він у страшний сталінський час тільки лише тому, що ще задовго до війни виїхав у Берлін очолювати радянсько-германський інститут біології. Так так і залишився там, не вирішуючись повернутися в період жорстоких репресій. А потім перешкодила війна

Чому ж можна вважати Зубра героєм? За його чесність, стійкість, відданість науці, уміння допомагати людям. Під час війни в Німеччині він рятує людей, що бігли з полону. Він розумів, що за роботу під час війни в Німеччині в СРСР його можуть засудити, але не виїхав з Берліна на Захід перед тим, як туди ввійшли наші

Зубр попадає в табір, але це не зломило його. З висновку Ресовского визволив один великий учений. Його відправляють у посилання в Миассово. Вірний собі, він і там створює неофіційний центр, у який стікалися вчені всієї країни для обговорення проблем генетики. Такі заняття могли дорівняти до державних злочинів. Але це не зупиняє Зубра

Так само, як у Німеччині він рятував бежавших з полону, тут він рятує молодь від полону духовного. Скінчився час Лисенко і йому подібних. Росла слава Тимофєєва. Але офіційного визнання він так і не дочекався. Втім, він ніколи й не шукав його, дорожачи своїми принципами

Письменник говорить, що він не боровся за свої переконання, він просто випливав їм у будь-яких умовах. У нього виходило, що завжди можна бути самим собою. Ніщо ззовні не могло перешкодити цьому. Може бути, у цьому-те й складається самий важкий подвиг залишатися завжди самим собою! Зовсім в інших умовах виявилися герої роману Дудинцева.

Але й перед ними стояла та ж проблема: відмовитися від своїх поглядів, від пошуку істини під тиском обставин і жити спокійно, як всі? Або, ризикуючи волею й життям, продовжувати робити те, що вони вважали своїм обов’язком? Учені вибрали друге. “Білі одяги”… Чому так названий роман? “Вони, одягнені в білі одяги, хто вони й звідки прийшли?…

Вони прийшли від великої скорботи”. “Білі одяги”це біблійний образ, яким автор хоче відокремити тих, хто залишається чистим і серед бруду, хто залишається праведником і серед загального гріха. У цих “білих одягах” стануть, відповідно до Іоанна Богословові, праведники в Судний день. Так і в Судний день історії, що вже прийшов, з’являються перед нами в “білих одягах” ті, кого не злякали репресії й духовний терор, хто залишився вірний своїм ідеалам. Роман нагадує оповідання про життя революціонерів підпільників

Так хіба вони не революціонери в науці? Таємно збираючись у затишних місцях, учені дивляться іноземні фільми про гени й хромосоми. Льону Блажко ховає мух-дрозофіл, як ховали листівки, ділиться своїми запасами мух з посланцями з іншого міста, іншого кружка

Целую плеяду прекрасних, теперішніх людей, учених виводить Дудинцев. Це й Федір Дежкин, і Лена Блажко, і Стригалев, прозваний Тролейбусом (він, подібно Зуброві, не звертав зі своєї дороги!), і інші. Заради того, щоб зберегти сорт картоплі, виведений


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ

Categories: Нові твори

Links