Фольклорна основа поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”

Поема Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” створювалася протягом 16 років (з 1863 по 1877 р.). Н. А. Некрасов, так само як і Н. В. Гоголь, хотів “осягнути всю Русь”, показати всі соціальні шари послереформенной Росії – від селянина до царя. Але грандіозний задум поета був здійснений лише частково, була створена “епопея сучасного селянського життя”. Н. А. Некрасов говорив, що в цю книгу він хотів вкласти весь досвід вивчення народу, “всі відомості про нього, накопичені по слівцю протягом двадцяти років”. За цей час автор зібрав найбагатший фольклорний матеріал, що і ліг в основу його поеми. Жива розмовна Мова, казкові мотиви, пісні, приказки, обряди є яскравими рисами цього художнього твору, розглянутого критиками як синтез усього Творчості поета

Некрасов, як перлами, пересипає своє оповідання фольклорними елементами, показуючи тим самим реальність, опоетизовану очами самого народу. Перша, вступна частина поеми “Пролог” починається вдалими й тому ніколи що не змінювалися віршами, написаними в стилі казкового зачину: “У деякому царстві, у деякій державі”. Так само як і казковий зачин, початкові вірші (“У якому році розраховуй, у якій землі вгадуй, на стовповій доріженьці зійшлися сім мужиків…

“) сприяють показу повсякденної реальності, а число “сім” викликає з пам’яті “Казку про мертву царівну

й семи богатирях”. Сам сюжет пошуків щасливого співвідноситься із сюжетом казки “Про правду й кривду”. Подарунок мовця пеночки, скатертина-самобранка, підсилює казкове враження від усього подальшого оповідання

Але не тільки сама тема пошуків щасливого, образи скатертини-самобранки, що говорить пеночки надають поемі казковий колорит. Некрасов доповнює своє оповідання й інші казкові образи. Наприклад, як казкові мотиви можна назвати одушевление звірів і птахів, згадування лісовика, що заморочив мужикам голову. А постійні рефрени: “ми мужики статечні…

“, “кому живеться весело, привільно на Русі” – виконують роль приповідки. Щоб показати мир очами народу, Некрасов використовує не тільки казкові мотиви. Поет широко застосовує й народну мудрість, що виразилася в прикметах, обрядах, звичаях. Наприклад, уже на самому початку добутку, як би між іншим, звучать наступні рядки: Кукуй, кукуй, зозуленька!

Заколоситься хліб, Подавишся ти колоссям Не будеш куковать! Але ж це не що інше, як народна прикмета, так уміло вставлена поетом в оповідання. За старих часів говорили, що зозуля перестає куковать, коли заколоситься хліб (“подавишся ти колоссям”). Крім того, у поемі “Кому на Русі жити добре” ми бачимо замальовки із селянського побуту: звичаї, обряди, трудові пісні: У день Симеона панотець Саджав мене на бурушку…

Спасибі жаркої баенке, Березовому веничку, Студеному ключу, – Знову біла, свежехонька. За прялицей з подружками До півночі співали! У поемі є також і пісні-плачі, що ставляться до народно-поетичного жанру: Як рибка в море синє Прошмигнеш ти! Як соловушко Із гніздечка пурхнеш! Чужа-Те сторонушка Не цукром посипана, Не медом полита

Там холодно, там голодно, Там пещену донечку Обвіють вітри буйні, Обграют чорні ворони, Нагавкають пси кошлаті, И люди засміють! Так плаче мати Матрены Тимофіївни, видаючи дочку заміж за “чужого” людину, Пилипа Корчагіна. Батько Матрены вийшов до сватів і пообіцяв дочку вжены.

Як не плакала вона, але все-таки довелося йти заміж. Оповідання про свою долю Матрена Тимофіївна перериває пісень “Ти скажи, за що…”, у якій відчувається вся глибина переживань російської дівчини. У сцені сватовства ми зустрічаємося із ще одним обрядом: И воленька скатилася З дівочої голови… Справа в тому, що здавна на Русі під час останньої вечірки з нареченої знімали волю, тобто стрічку, що носять дівчини до заміжжя. Глава “Пісні” буквально виткана з народних пісень, переплетених із плачами, прислів’ями й загадками, уміло обробленими Некрасовим

У примітках до цієї глави можна знайти інформацію про те, що ці пісні, поряд з іншим фольклорним матеріалом, були зібрані Рибниковим, Шийному, Барсовим. Є в поемі Некрасова й билина. Це глава про Савелія, богатиря святорусском. Є й легендаа “Про дв великих грішників”, що була дійсно складена в Соловецьк монастирі

Поет лише розширив і доповнив її. Є й притча: “Жіноча притча”, що розповідають мандрівниці Матрене Тимофіївні. Але самим головним, на мій погляд, проявом фольклорної основи поеми є її основна тема пошуки щасливого. Цей мотив характерний для всього усної народної творчості: він зустрічається й у билинах, і всказках.

Пошуки щасливого в народному середовищі змушують мужиків-правдошукачів вислухувати безліч оповідань. Ці оповідання різноманітні по обсязі, змісту й формі. У самому спрощеному виді читач чує їх у главі “Щасливі”. Складніше по складу й більше по обсязі оповідання селянки Матрены Тимофіївни, старости Уласа, селянина Федосея.

Однак при всій своїй розмаїтості оповідання персонажів утворять єдине ціле, єдине епічне полотно. Епічний елемент такого бачення миру підсилюється ще й тим, що всі ці оповідання слухаються в більшості випадків всенародно; їхнім миром перевіряють і миром доповнюють. Але героя, що розповідають свої історії, не знеособлюються, а, навпаки, яскраво виділяються. Автор підкреслює їхню індивідуальність, особливі риси, бачить у них особистості

Наприклад, Яким Нагой із села Босово виділяється з маси селян, що є присутнім на святі-ярмарку в селі Кузьминском, не прізвищем, не назвою його села, а проникливістю розуму й талантом народного трибуна. Мовлення Якима про сутність селянства російського служить створенню колективного образа народу. Мовлення Якима й оповідання односільчан про нього слухає вся багатоголоса площа, а разом з нею й сім мужиків-правдошукачів. Поет описує цього селянина очами таких же, як він, орачів, очами етнографа Павлуся Веретенникова: Груди впала, як втиснений Живіт; в очей, у рота Закруту, як тріщини На висохлій землі; И сам на землю-матінку Схожий він… Портрет селянина намальований фарбами, запозиченими в матері-землі, годувальниця^-годувальниці-землі-годувальниці. Від землі й сила Якима Нагого.

Цим непоказний на вид мудрий орач схожий на легендарних, міфічних богатирів. Із усього вищесказаного можна зробити висновок, що поема Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” є унікальним збірником народної мудрості, поетичності. Весь цей матеріал був копітко, по слівцю, зібраний багатьма дослідниками й збирачами фольклору

Заслуга поета Некрасова в тім, що він зумів скористатися цим багатством, створивши на його основі народну поему

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Фольклорна основа поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”