Дорогами любові Василя Симоненко

Думаю, пора вже починати писати твір: “Я б побажав тобі кого так любити, як я тебе люблю…” (по поезією В. Симоненко. Поезія Василя Симоненко – теперішній гімн Батьківщині – Україні, гімн невтомним рукам матері, гімн зачарування любові. Поет немов перебуває в іншому, тільки йому відомому світі, де разом ідуть “і будні й свята” любові, де “крізь століття” чується голос великого Кобзаря, де ласкавою посмішкою посміхається йому мати

Але одночасно цей мир знаком кожному з нас, тому такими близькими стають вірші В. Симоненко. Маючи гаряче серце й щиру душу, хочеться зайняти всі накруги, поділитися своєю радістю, своїм щастям. І саме це чується мені у віршах В. Симоненко, присвячені любові:

… Буду чекати кожної години В далекому або близькому краї Одну тебе, тебе єдину Маленьку милу дівчину мою (“Я не вмру від розпачу й борошна…”)

Так, для любові відстань не має значення. Головне, щоб прийшла улюблена, а все інше – неважливо. Не можна забути ці рядки, тому що вони відкривають красу людської душі, щирість людських відносин. Любов для Симоненко – це чудо, що підвладно тільки двом, і тому говорить автор:

Нехай досада або гнів тепліє

Нехай до сліз я тебе Озлю

Ти для мене не тільки мрія,

Я живий тебе люблю

(“Тиша й грім”)

Любов, роблять мир краще, адже коли ти закоханий, те й хмарний день здається

сонячним, посміхається всі навколо, зустрічаєш усюди лише лагідних людей. Виникаючі від душі чарівні почуття, змінюючи відношення до навколишнього, змінюючи мир, що завжди благословляє й “сонце, встає, і серце, що любить. Але любов – це не тільки повсякчасне щастя. Буває в житті все буває й у любові все:

Є в любові й будні, і свята, Є в ньому й радість, і жаль, тому що не можна життя сховати По рожевих ілюзій вуаль (“Є в любові й будні, і свята”)

Але не можна вбити живі почуття, і ніщо у світі не може знищити любов, “дріб’язкові хмарини образи” ніколи не закриють сонця від закоханих. Пише Василь Симоненко:

? Однаково я люблю твої очі И волосся в тебе сумно (“Тиша й грім”)

И я вірю, що так воно і є, тому неможливо не вірити цим щирим словам, які, здається, доносяться із самої глибини душі, змушуючи всіх переживати такі ж почуття, які випробовує й сам ліричний герой, за фігурою якого я бачу автора. І звучать знайомі слова, що хвилюють до болю:

Ні, я б не став тебе вогнем палити, З тобою расквитался без жалю: Я б побажав тобі кого так любити, як я тебе люблю (“Якби тобі бажав я сліз і борошна…”)

Але любов для Василя Симоненко – це не тільки почуття до улюбленого. Любов всеобьемна, вона вміщає в себе також і любов до матері, і любов до рідної землі, тому що вона, “як сонце, миру відкриває безмежну велич людської краси. Як просто й одночасно сзакрутилдетективную розповідає В. Симоненко про свою матір:

Я таку тебе завжди бачу,

Образ у серце такої несу

Материнська любов гарячу

И душі красу

(“Матері”)

Мама завжди охороняти спокій свого сина: і в роки дитинства, і в дорослому віці, адже син або дочка назавжди залишаться для матері маленькими детишками. І хоча “чорні шовкові коси припорошила вже сивина”, хоча “легкі зморшки особи покрили”, але вони тільки до особи матерям, підкреслюючи їхню чудову красу. А скільки любові чується в рядках об рідну Україну, скільки радості від того, що вона зуміла відстояти свою волю!

Щосекунди поет і подумки, і в діях разом зі своєю Батьківщиною, навіть Коли крізь розпач випнуться надії И загудуть на вітрі степовому, Я тоді із твоїм ім’ям радуюся И нудьгую ім’ям твоїм (“Україні”)

Але теперішній шедевр поезії В. Симоненко – вірш “Лебеді материнства”. Це вірш про казку з “материнським добрим пещенням” в очах, про матір, що ніжно колише свого сина, говорячи: Можеш, вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрати друга й за духом брата, Але не можна Батьківщині вибирати. Так, Батьківщина дійсно єдина у світі, як і мати. Саме їм, на мою думку, що любить і улюбленим, і присвячує Василь Симоненко свої вірші. Мені здається, що й до матері, і до Батьківщини, і, звичайно, до улюбленого, можна віднести його слова:

Я б побажав тобі кого так любити, як я тебе люблю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Дорогами любові Василя Симоненко

Categories: Шкільні твори

Links