Борис Олійник. Розповідь про поета


УРОК 63

Тема. Борис Олійник. Розповідь про поета.

Мета: ознайомити старшокласників із життєвим шляхом письменника, становленням особистості поета в тяжких умовах війни та повоєнної відбудови.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Б. Олійника, вислови про поета, епіграф.

I. Організаційна частина.

II. Перевірка засвоєних знань.

Запитання і завдання для учнів.

1. Проаналізуйте поему “Чорнобильська мадонна”.

2. Чому І. Драч обрав у цьому творі символ мадонни?

3. Які проблеми сучасності порушив автор?

4. Схарактеризуйте образ мадонни, створений І. Драчем.

III. Повідомлення теми, мети уроку.

IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

Матеріал для вчителя.

Епіграфом уроку хай будуть слова І. Драча:

“Поет належить до тих, над ким так владна пам’ять. Пам’ять зобов’язуюча, пам’ять, яка додає снаги, пам’ять, що вимагає у своє життя внуртувати життя отих загиблих батьків, сини яких вже давно старші віком за них, стриженоголових.”

Борис Олійник належить до покоління дітей війни, напівсиріт. Він – ровесник В. Симоненка. Народився поет 22 жовтня 1935 року у селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині. Батько, редактор районної газети, загинув на війні у 1943 році. “У спадок від батька мені залишилася його вишита сорочка голубим по білому, кишеньковий годинник з римськими


цифрами на циферблаті. Та ще пам’ять, розмита часом і відстанню в сотні літ. А ще – загострене почуття обов’язку”, – згадує Б. Олійник. Навчався майбутній поет у Зачепилівській середній школі. Перший вірш п’ятикласника Бориса був надрукований у новосанжарській районній газеті “Ленінським шляхом”.

Виховувала Б. Олійника мати. Світло-печальний її образ – це вічний біль і вічна радість поетова. Мати для нього – то моральний камертон, мірило людяності й духовної чистоти:

Віддай усе, що взяв, і освятись. Ще більше, ніж узяв, зумій віддати… Стоїть на видноколі світла мати – У неї вчись.

У неї він вчився “на світі по совісті жити” – не для себе, а для інших. І вірити серцю: “Ще ж немає од серця точнішого приладу”… Мати й випровадила його в далеку дорогу життя – з надією, що дорога та буде щасливою. Після закінчення середньої школи вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка, де навчався з 1953 по 1958 рік. Під час навчання в університеті був активним дописувачем студентської багатотиражки. У 1957 році на республіканському конкурсі молодих поетів отримав перший приз. Б. Олійник рано пішов у світ зі своєї маленької Зачепилівки, якої немає на жодній карті. Пішов, щоб підносити свій голос на захист правди, совісті, гідності проти фальші, підлоти, облуди. Отримавши диплом журналіста, працював у редакції газети “Молодь України”, журналах “Ранок”, “Зміна”, “Дніпро”, “Вітчизна”, у редакції серії “Романи і повісті” видавництва “Дніпро”.

У 1962 році вийшла його перша поетична збірка “Б’ють у крицю ковалі”, яка природно влилася в хор тодішньої радянської поезії. Друга збірка “Двадцятий зал” побачила світ у 1964 році. У поезіях цієї збірки поєднались тонкий ліризм і громадянський пафос. Автор замислюється над непростою долею людини XX століття, поетично відтворює складний духовний світ своїх сучасників. Ця збірка була удостоєна республіканської літературної премії імені М. Островського. У 1975 році за збірку “Стою на землі” Б. Олійник був удостоєний Державної премії СРСР.

Творчий доробок 70-х – 80-х років представлений такими поетичними збірками: “Відлуння” (1970), “На лінії тиші” (1972), “Рух” (1973), “Гора” (1975), “Істина” (1976), “Заклинання вогню” (1978), “Сива ластівка” (1979, 1984), “У дзеркалі слова”, “Доля” (1981), “Дума про місто” (1982), “Поеми” (1983), “Міра” (1984). У пору зрілості Б. Олійник дедалі більше політизується, що засвідчують такі твори, як “Мавзолей Володимира Леніна”, “Пізнання”, “Гора (Роздум)”, “Комуністи”, “Кредо (Кантата)”,

Особливе художнє досягнення Б. Олійника – цикл-поема “Сиве серце моє” (1978). Укладений із дев’яти поезій, у щоразу відмінній психологічній і художній тональності, викликаний глибоким людським переживанням, цикл несе в собі і сповідь сина перед пам’яттю матері, і схиляння перед її чесним трудовим життям, і роздуми про призначення людини на землі.

Б. Олійник брав участь у роботі XXX сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку, був народним депутатом СРСР, головою Українського фонду культури, заступником Голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР. Удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка (1985) за збірки “Сива ластівка” (1979). “У дзеркалі слова” (1981) та поему “Дума про місто” (1982).

Тема поступу народу, безупинного у плині часу, спадкоємності поколінь – постійно важлива й актуальна для Б. Олійника (“Рух”, “Доля”, “Урок”). Це підтверджує і поема “Поворотний круг” (1989), в якій автор детально й прискіпливо простежив трагічний мотив роздвоєння особистості, коли вона, піддаючись новомодним віянням технократичного світу, втрачає зв’язки з історико-національними цінностями народу.

У цей ряд Олійникових поем-роздумів органічно входять і його найновіші твори цього жанру – народжена чорнобильською катастрофою і наснажена героїчним пафосом незнищенності народу поеми “Сім” і “Пришестя” (збірка “Поворотний круг”).

Б. Олійник – талановитий публіцист 80-х років. У своїх статтях митець торкається тем екології, Чорнобиля, його хвилюють питання мови, духовності народу.

Подальша ж політична публіцистика письменника, як і взагалі його політична діяльність, не могли не розчарувати прихильників його творчості, які не припускалися думки, що їхній улюблений поет з природним національним світовідчуттям виявиться активним оборонцем компартії, Леніна, більшовиків – тих, хто нищив незалежність України. Б. Олійник вважає, що існує нібито два комунізми: один – несправжній, викривлений, сфальсифікований, а другий – істинно-ленінський. Така ілюзія була властива багатьом шістдесятникам, та більшість із них досить швидко від неї звільнилися. Не так сталося з Борисом Олійником. У чому ж причина? Напевно, у тому, що той “справжній” комунізм для нього міцно пов’язаний зі священним образом батька.

V. Підсумки уроку. Закріплення вивченого.

Борис Олійник – офіційно визнаний, найбільш талановитий поет доби розвиненого соціалізму в Україні. Його шлях у літературі – це шлях успіху, низки нагород, премій, закордонних відряджень у складі поважних делегацій.

У кантаті “Кредо” (так Олійник визначив жанр цього циклу) четверта – завершальна частина – складається з однієї строфи: Гуде планета в буднях, як вокзал. Встають проблеми тихі і великі. Рішуче написав в анкеті віку: “Я – комуніст”. І цим усе сказав.

Незважаючи на політичну заангажованість, у деяких творах його лірично-пісенний хист наче виривається на волю і дає зразки гуманістичних роздумів, сповнених любові до світу, людей, життя. Запитання і завдання для закріплення.

1. Як Друга світова війна позначилася на долі Б. Олійника?

2. Назвіть відомі вам збірки Б. Олійника.

3. У якому творі поет порушує екологічну проблему?

VI. Домашнє завдання.

Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях поета. Вивчити напам’ять поезію “В оборону хліба.”



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Борис Олійник. Розповідь про поета

Categories: Конспекти уроків

Links