Звертання з далечини (За поезією П. Грабовського)
Серед українських поетів-в’язнів, яких було багато в історії вітчизняної літератури, Павло Грабовський займає важливе місце. Його поезія сповнена глибоких роздумів про найскладніше у світі: людину, людство, сьогочасне, майбутнє. Грабовський перш за все поет-громадянин, демократ, щирий українець. Такі люди не вагаючись клали своє життя на вівтар свободи.
“До Русі-України” – таку назву має вірш Павла Грабовського, який є зверненням до Батьківщини. Це своєрідне побажання – просте, невибагливе й водночас універсальне:
Бажав
Щоб ти на волю здобувавсь…
Поет не є категоричним, і це змушує читача замислитися над “програмою” Грабовського. Найголовніше з побажань, адресованих Україні-Русі, звучить так:
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма.
Ці рядки написані в 1894 році, коли, здається, про кріпосне право час було забути. Проте в Грабовського немає жодних ілюзій щодо царату: цей режим має бути докорінно знищений.
Відлунням поезії “До Русі-України” є твір “До українців”. Тут українська щира душа поета відкриває найпотаємніше – бажання вільного розвитку нашого
Чи до краю спита чаша, –
Рабства чаша вікова?
Побудований з трьох строф-питань, вірш “До українців” примушує замислитися взагалі над поняттям свободи.
Шлях любові та освіти
Нас навіки поєдна! –
Так відповідає Павло Грабовський на три складні запитання, поставлені у вірші.
Сатирою на сучасність є поезія “Орли”. Назва твору – це зла іронія, адже мова тут іде про “синів” України, які занедбали “рідну мовоньку” й радо напихають кишені грішми, А разом із грішми “орли” враз набралися дурної “малоросійської” пихи:
Ще й волають на мир
Гірш Московщини:
“Що за хлопський кумир
Народовщини!”
Ця ситуація в історії України повторювалася неодноразово. І кожного разу, так би мовити, далі їхати було нікуди. І Україну починало кидати у війни, смути, злидні. Та й що інше може статися з матір’ю, якої одцуралися діти? Сатира поезії “Орли” зла й гірка. Але перш за все правдива.
Поезія “Дітям” адресована українській юні. Своєю будовою твір нагадує народну пісню – так само вільно й розложисто тече ця мелодійна й водночас римована мова.
Не кохайтесь у користі
З її шматтями,
А прямуйте жити вмісті,
Бути браттями! –
Закликав Павло Грабовський.
Лексику й синтаксис народнопісенної творчості поет використав тут заради якнайпрозорішої зрозумілості твору, а також задля того, аби показати власну єдність з рідним народом. Поезія “Дітям” звучить як відлуння поезії “Орли”: дітей буде навчено правильній життєвій позиції, а “орлам” уже нічим не зарадиш.
Цикл віршів “До Н. К. С.” звернений до жінки – друга по боротьбі. Це вершина ліричної творчості Павла Грабовського.
Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої –
Вже більше, мабуть, не знайти.
У цих рядках кількома широкими мазками відтворено портрет жінки, яка гідна бути другом поета-революціонера. Вона не лише ідейний соратник, але й вірний товариш, яскрава особистість. Ця жінка владна не лише підкорити своїми людськими чеснотами, а й прикрасити життя. Жінка-мрія, жінка-ніжність, жінка-сила – ось три іпостасі, які вирізняє в таємничій “Н. К. С.” Павло Грабовський. Життя трагічне за своєю суттю. Адресат поетичного циклу помер: “Без жалю загублено силу”. Тамуючи душевний біль, Грабовський звертає увагу перш за все саме на силу, яка не встигла повністю проявити себе в боротьбі й повинна піти за межу життя. А опісля смерті лишається пам’ять.
Таємниця “Н. К. С.” добре знана в історії української громадської думки й літератури: це Надія Сигида, дружина Павла Грабовського. І до неї звернені найпроникливіші рядки:
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш ненароком –
Навіки долю озарить!
Павло Арсенович Грабовський зробив великий внесок у вітчизняну літературу кінця XIX століття. Небагато хто до нього зумів так ясно репрезентувати власну громадську позицію, послідовно обстоювати принципи демократії Та свободи. Мужні й водночас ніжні, його поезії надихають на боротьбу, і ця боротьба вбачається Павлові Грабовському переважно боротьбою ідей. Саме за це ми щиро цінуємо творчість поета-патріота, громадянина й гуманіста Павла Грабовського.