Звеличення духовних цінностей у новелі О’Генрі “Останній листок”
О’Генрі – один з найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про “маленького американця”. Письменник у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов. “Останній листок” О’Генрі – одна з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. Центральні персонажі твору – дві бідні дів-чини-художниці Сью і Джонсі, які приїхали до Нью-Йорка з провінції. У листопаді Джонсі тяжко захворіла на пневмонію.
Сумна історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі “дахів XVІІІ століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати”. Проте жалюгідні життєві
Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності (“борода Мойсея Мікеланджело… спускалась у нього з голови сатира… на тіло гнома”), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п’є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на допомогу іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі. Новела є взірцем майстерної композиції та вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. У творі – дві сюжетні лінії: хвороба Джонсі та шедевр Бермана. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі. Насправді – самовідданість Бермана. Обидві лінії набувають несподіваної розв’язки в кінці новели, коли Сью розкриває правду подрузі. Завдяки такому прийому О’генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію – за його допомогою старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)