Зовнішня політика Ярослава Мудрого
Російська колонізація при Ярославі …у князювання (Ярослава) область Новгородська поширилася на Схід і Північ. Жителі Пермі, околиць Печорських, Югра, були вже в XI столітті данниками новгородськими (Нестір знало й диких самоїдів, які жили до Півночі від Югри): завоювання настільки віддалене не могло раптом відбутися, і росіянам належало колись опанувати всіма найближчими місцями Архангельської й Вологодської губернії, древньою батьківщиною народів чудських, славним у північних літописах під ім’ям Биармии… Походи на суміжні Русі племена
Війна з Візантією 1043 р. Підприємство набагато найважливіше ознаменувало для нашої історії 1043 рік. Дружба великих князів з імператорами, заснована на взаємних вигодах, затвердилася єдністю віри й родинним їхнім союзом… Літописці візантійські розповідають, що чрез кілька років по кончині Володимира прибув на судах у гавань Цареградськую якийсь родич його; оголосив намір вступити в службу імператора, але таємно пішов із пристані, розбив Греков на берегах Пропонтиди й вооруженною рукою відкрив собі шлях до острова Лимну, де Самський намісник і воєвода Солунський злочинницьким образом умертвили його й 800 колишніх з ним воїнів. Ця обставина не мала ніяких наслідків: купці Російські, користуючись дружественною зв’язком народу свого з Империею, вільно торгували в Константинополі. Але зробилася сварка між ними й греками, які, почавши бійку, убили одного знаменитого росіянина. Імовірно, що великий князь… зважився покарати греків; доручив військо мужньому полководцеві, Вишате, і велів синові своєму, Володимирові, іти з ним до Царьграду. Греція згадала нещастя, претерпенние ніколи нею від флотів російських – і посли Костянтина Мономаха зустріли Володимира. Імператор писав до нього, що дружба щаслив і довгострокова не повинна бути порушена для причини настільки маловажної; що він бажає миру й дає слово покарати винуватців образи, зробленої Росіянам. Юний Володимир не вважив цього листа, відпустив грецьких послів з відповіддю зарозумілим, як говорять візантійські історики, і йшов далі. Костянтин Мономах, наказавши узяти під варту купців і воїнів російських, колишніх у Царьграде, і уклавши їх у різних областях Імперії, виїхав сам на царській яхті проти ворога; за ним ішов флот і кінноти берегом. Росіяни стояли в бойовому порядку біля фара. Імператор удруге запропонував їм мир. “Погоджуюся, – ськазав гордий князь Новгородський, – коли ви, богатие греки, дасте по трьох фунта золота на кожну людину в моєму війську”. Тоді Мономах велів своїм готуватися до битви й, бажаючи заманити ворогів у відкрите море, послав уперед три галери, які урізалися в середину Владимирова флоту й запалили грецьким вогнем кілька судів. Росіяни знялися з якорів, щоб вийти від полум’я. Отут зробилася бура, згубна для малих Російських човнів; одні зникли у хвилях, інші сталі на мілину або були вивержені на берег. Корабель Владимиров пішов на дно; хтось Творимирич, один зі старанних чиновників, урятував князя й воєвод Ярославових, взявши їх до себе в човен. Море затихло. На березі зібралося 6000 росіян, які, не маючи судів, зважилися вернутися в батьківщину сухим шляхом. Головний воєвода Ярославов, Вишата, передбачаючи неминучу для них небезпека, хотів великодушно розділити оную й зійшов на берег, ськазавши князеві: “Іду з ними; чи буду живий, або вмру, але не покину гідних воїнів”. Тим часом імператор святкував буру як перемогу й вернувся в столицю, відправивши слідом за Росіянами флот і два Легіони. 24 галери грецькі обігнали Володимира й стали в затоці: князь пішла на них. Греки, будучи з усіх боків оточені ворожими човнами, зчепилися з ними й вступили в розпачливий бій. Росіяни перемогли, взявши або винищивши суду грецькі. Адмірал Мономахов був убитий, і Володимир прийшов у Київ з безліччю полонених… Великодушний, але нещасний Вишата поборовся в Болгарії, у міста Варни, із сильним грецьким військом: більша частина його дружини лягла на місці. У Константинополь привели 800 окутих росіян і самого Вишату; Імператор велів їх засліпити!
Династичні союзи дітей Ярослава …Ярослав увійшов у властивість із багатьма знаменитими государями Європи. У Польщі царював тоді Казимир, онук Болеслава Хороброго: вигнаний у дитинстві з батьківщини разом з матерію, він вийшов (як розповідають історики польські) у Францію й, не маючи надії бути королем, зробився ченцем. Нарешті вельможі польські, бачачи заколот у державі, удалися до його великодушності: звільнений папою (Римським) від уз духовної обітниці, Казимир вернувся з келії в чертоги царські. Бажаючи користуватися дружбою могутнього Ярослава, він женився на сестрі його, дочки Св. Володимира. Польські історики говорять, що шлюбне торжество відбулося в Кракові; що доброчесна й люб’язна Марія, названа Доброгневою, прийняла віру латинську й що король їх взяв за супругою велике багатство, безліч срібних і золотих посудин, також дорогоцінних кінських і інших прикрас. Власний літописець наш каже, що Казимир дав Ярославові за вено – тобто за наречену свою – 800 чоловік: імовірно, росіян, полонених в 1018 році Болеславом. Цей союз, схвалений здравою политикою обох держав, затвердив за Россиею міста Червенськие; а Ярослав, як щирий друг свого зятя, допоміг йому упокорити заколотника сміливим і хитрого, ім’ям Моислава, що опанував Мазовиею й хотів бути Государем незалежним. Великий князь, розбивши його численне військо, ськорив цю область Казимиру. Нестір зовсім не згадує про дочок Ярославових; але достовірні літописці чужестранние йменують трьох: Елисавету, Ганну й Настасію, або Агмунду. Перша була супругою Гаральда, принца Норвезького. Замолоду своєї, виїхавши з батьківщини, він служив князеві Ярославові; закохався в прекрасну дочку його, Елисавету, і, бажаючи бути гідним її руки, шукав великого ім’я у світлі. Гаральд відправився в Константинополь; вступив у службу імператора Східного; в Африці, у Сицилії перемагав невірних; їздив у Єрусалим для поклоніння Святим Місцям і чрез кілька років, з багатством і славою возвратясь у Росію, женився на Елисавете, що одна займала його серце й уяву серед всіх блиськучих подвигів геройства. Нарешті він зробився королем норвезьким. Друга князівна, Ганна, сполучалася шлюбом з Генріхом I, королем французьким… В 1048 році – по звістці древнього рукопису, знайденої в С. Омерськой церкви – король відправив послом до Ярослава єписькопа Шалонського, Рогера: Ганна приїхала з ним у Париж і з’єднала кров Рюрикову із кровию государів французьких. По кончині Генріха I, в 1060 році, Ганна… вийшла в монастир Санлизський; але чрез два роки, всупереч бажанню сина, вступила в новий шлюб із Графом де-кріплення (Нормандським). Один французький літописець говорить, що вона, втративши другого, люб’язного їй дружина, вернулася в Росію: але ця обставина здається сумнівним. Син її, Пилип, царював у Франції, маючи настільки велику повагу до матері, що на всіх паперах державних Ганна разом з ним підписувала ім’я своє до самого 1075 року… Третя дочка Ярославова, Настасія, вийшла за короля угорського, Андрія I. Імовірно, що цей шлюбний союз був приводом для деяких Росіян переселитися в Угорщину, де в різних графствах, на лівій стороні Дунаю, живе донині численне їхнє потомство, зневірившись батьків своїх. …Крім Володимира, Ярослав мав п’ятьох синів: Изяслава, Святослава, Всеволода, В’ячеслава, Ігоря. Перший женився на сестрі Казимира Польського… а Всеволод, по ськазанню Нестора, на грецькій царівні… Про шлюб інших синів Ярославових не можемо ськазати нічого вірного. Історики німецькі пишуть, що дочка Леопольда, графа Штадського, ім’ям Ода, і Кунигунда, Орламиндськая графиня, вийшли біля половини XI століття за князів російських, але, незабаром овдовівши, вернулися в Німеччину й сполучалися шлюбом з Німецькими Принцами. Імовірно, що Ода була супругою В’ячеслава, а Кунигунда Игоревою…
Зовнішня політика Ярослава Мудрого
Осліплена була більша частина російських полонених. Незабаром між Руссю й Візантією був укладений мир. Четвертий улюблений син Ярослава – Всеволод женився на дочці імператора Костянтина Мономаха – Марії. За мирним договором російських полонених відпустили, повернувся додому й Вишата. У полоні йому зберегли зір.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)