“Золоте слово російської літератури”

Не пора ль нам, братії, почати Про похід Ігорове слово, Щоб стародавньою мовою розповісти Про деянья князя відважного? Н. Заболоцкий Більше семи з половиною століть назад, в 1187, було створено “Слово об полицю Игореве” – геніальний добуток російської літератури. Минулі сторіччя не приглушили його поетичного звучання й не стерли фарб. Інтерес до цього добутку не тільки не зменшується, але стає усе більше глибоким і вдумливим. Чому ж цей добуток залишається актуальним протягом століть?

Любов автора до батьківщини надихнула його на

створення цього геніального й воістину безсмертного добутку. Він патріот, гаряче й ніжно, віддано й сильно любить Русь, переживає за її невдачі й міжусобиці, прагне бути корисним. З неприхованим щиросердечним хвилюванням він говорить про поразку військ Ігоря, про полеглих воїнів і вболівай по них російських жінок. Все це робить “Слово” нев’янучим рік у рік. Добуток є живим і незаперечним свідоцтвом висоти давньоруської культури, її самобутності й народності

“Слово об полицю Игореве” створено в роки, коли феодальна роздробленість Русі досягла своєї межі. Безліч міст-князівств ворогує між собою, заперечуючи

друг у друга володіння, старшинство. Падає значення Києва як центра Російської землі. Призиваючи до єднання, народ київський звернувся до Володимира Мономаху із проханням не “погубити Руськые землі”, вороги батьківщини – половці “имуть радоватися й возьмуть землю нашю”, якщо князі не перестануть затівати міжусобиць

Це прямий докір князям. Занепад політичної єдності Русі не був, однак, пов’язаний з її культурним занепадом. Про високий рівень російської культури часу “Слова про стать Игореве” яскраво свідчать архітектура Древньої Русі і її прикладне мистецтво. Російська Мова цієї пори відповідав потребам надзвичайно, що ускладнилася дійсності, і створив багату політичну, військову й технічну термінологію. Мови російських князів перед битвами “надавали зухвалість” своїм військам, були чудові по своєму лаконізмі й волі вираження: ПРО Дружина моя й брати! Краще адже вбитим бути, чим полоненим бути: сядемо ж, брати, так подивимося хоч на борзих коней на синій Дон. Почуття військової честі й любов до батьківщини відрізняли й професіоналів-дружинників і простих воїнів, набраних з народу

Сміливість, щирість, почуття честі зштовхнулися в характері Ігоря з його недалекоглядністю, любов до батьківщини – з відсутністю ясного подання про необхідність єднання, спільної боротьби: Хочу, – Сказав, – Спис переломити на границі поля Половецького: з вами, русичи, хочу або голову свою скласти, або шоломом випити з Дону. Ігор у поході діяв з винятковою відвагою, але він не підкорив свої дії інтересам батьківщини, він не зміг відмовитися від прагнення до особистої слави, і це привело його до паражению, якого ще не знали росіяни. Уперше за всю історію боротьби з половцями російські князі Ігор і його брат Всеволод буй тур – виявилися в полоні. Ігор полиці повертає, Тому що жаль йому милого брата Всеволода. Билися день, Билися іншої; На третій день до полудня впали прапори Игоревы. Отут два брати розлучилися на березі швидкої Каялы; Отут кривавого вина недостало; Отут бенкет закінчили хоробрі русичи: Сватів напоїли, а самі полягли за землю Росіянку. Никне трава від жалості, А дерево з горем до землі прихилилося. “Слово об полицю Игореве” було створено незабаром після описаних у ньому подій

Воно написано під свіжим враженням від цих подій, від горя, що непритупився ще. Автор “Слова” звертається у своєму добутку до сучасників подій, яким були відомі всі подробиці й обставини їх. Тому “Слово” виткано з натяків, нагадувань, глухих вказівок на те, що було ще жваво в пам’яті кожного читача-сучасника. ПРО, Далеко залетів сокіл, птахів б’ючи, – До моря! Ігорового хороброго полку не воскресити! По ньньому кликнула Карна, і Желя Поскакала по Російській землі, Вогонь бідуючи в полум’яному розі. “Слово” було закликом до припинення князівських усобиц, до об’єднання перед особою страшної зовнішньої небезпеки. Воно не тільки оповідає про події Ігорового походу – воно дає й оцінку

Це полум’яна й схвильована мова патріота, те, що звертається до подій живої сучасності, те справи, що згадує, сивої старовини. Це мова – те гнівна, те сумної й скорботна, але завжди повна віри в батьківщину, повна гордості нею, упевненості в її майбутньому. Стріляй же, пан, у Кончака, поганого раба, за землю Росіянку, за рани Игоревы, буйного Святославича! Справжній зміст заклику автора “Слова об полицю Игореве укладався, звичайно, не тільки в спробі організувати той або інший похід, але в тім, щоб об’єднати суспільна думка проти феодальних розбратів князів, затаврувати шкідливі феодальні подання, настроїти суспільство проти пошуків князями особистої “слави”, “честі”. Завданням “Слова” було не тільки військове, але й ідейне зімкнення всіх кращих російських людей навколо думки про єдність рідної землі. Ви адже своїми крамолами почали наводити поганих на землю Росіянку, на багатство Всеслава. Через усобицы адже настало насильство від землі Половецької! У патріотичному настрое “Слова” криється секрет його довголіття й непреходящей цінності


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Золоте слово російської літератури”

Categories: Нові твори

Links