Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка
II варіант
Тарас Шевченко… Людина, митець, талант… Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яскравою зіркою на сторінках безсмертного Кобзаря”. Ніхто до Шевченка не зобразив з таким
Натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам’ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жаліючи життя, ставали на захист волі, своєї землі, рідного народу. Поет звертався до покріпачених українців з палким закликом згадати давню славу своїх предків. Читаємо твори “Гамалія”, “Іван
Слава тобі, Гамаліє,
На весь світ великий,
На весь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!
Велич і краса козацької звитяги висвітлена Кобзарем і в його поемі “Гайдамаки”. У центрі уваги тут повстання 1768 року, відоме в історії під назвою Коліївщина. Ватажки повстанців – відважні козаки Залізняк і Гонта. Максим Залізняк – син бідних селян, син свого замученого народу:
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу…
Рішучий та хоробрий, він завжди йде попереду, подаючи приклад іншим козакам. Автор захоплюється його силою: “… і воює, і гарцює з усієї сили”.
Гонта заради волі рідного краю забув про особисте життя. Велику жертву кладе він на вівтар свободи – життя власних синів. Він любить своїх дітей, але дав присягу “різать католика” і свято її виконує. Шевченко оцінює жертовність цього вчинку дуже високо, адже його герой бореться не за особисте щастя, а за визволення всього поневоленого народу.
Головний герой поеми “Гайдамаки” – повсталий народ. Ярема Галайда – його яскравий представник. Рисами справжнього українського козака наділений цей персонаж. Його вчинками керує вільний козацький
Дух. Ярема – захисник України, мужній, відданий народній справі, вірний коханій Оксані. Своїм незвичайним завзяттям, чудовим володінням зброєю Ярема викликає прихильність Гонти і Залізняка. І сам Шевченко захоплюється своїм героєм:
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Наскрізь пронизана прагненням до волі поема “Іван Підкова”. Основна думка цього твору – запорожці вміли добувати “і славу, і волю”, тому пам’ять про них житиме у віках. “Слава не поляже”, – стверджує Шевченко в поетичному звертанні “До Основ’яненка”. Слава живе в пісні, у думі про козаків-лицарів. Вона живе у віщому слові великого Тараса:
Без золота, без кам
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Визначному ватажкові українського народу в боротьбі проти польської шляхти Семенові Палію Шевченко присвятив історичну поему “Чернець”. Колишній воїн, досягнувши похилого віку, мусив, за старими запорозькими звичаями, йти в монастир. Головну увагу автор приділяє особистим переживанням Палія. В уяві героя проходить його життя, оживає славне січове братерство. Палій тяжко переживає своє безсилля, свою самотність. Але, як справжній патріот, він думає передусім про Україну.
“Кобзар” – книга, наповнена відчуттям національної гордості, закликами боротися за свою волю і щастя. Поезії Шевченка залишають в нашій пам’яті незабутній слід, віру в безсмертя моральної справедливості, совісті, правди. Вони викликають бажання бути схожими на волелюбних прадідів, любити рідну землю, пишатися минулим України і бути гідними синами рідного краю.
Чітко усвідомлюючи, хто стоїть на перешкоді розвитку України і народу, поет усю силу свого таланту спрямував на те, щоб відстоювати таку потрібну людям правду і справедливість. Завдяки своїй мужності, благородству, чесності поетові вдалося перемогти обставини життя, пророче провістити про те оновлення, яке настане в житті народу України, що здобуде свою національну незалежність, а для людей – свободу. У цьому виявилась велич і слава Т. Шевченка – генія українського народу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)