Зображення козацької звитяги (за поемою “Гамалія”)
Великий Кобзар був справжнім патріотом своєї землі, свого народу. Найвизначнішою рисою українського народу Тарас Шевченко вважав волелюбність. Кобзар не знаходив ідеалу національного існування в тодішньому суспільстві. Україна мусила втрачати свою культуру та мову, підкоряючись гніту царської Росії. Отже, поет дивився на минуле рідної землі як на повчальний приклад не тільки для сучасників, а й для прийдешніх поколінь. Саме тому героями творів Тараса Шевченка стали козацькі ватажки, серед яких відомий лицар Запорозької Січі Гамалія.
У
Ой, повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу.
Плач невільників долинув до рідної землі. І козаки співають у відповідь:
Їдем різать, палить,
Братів визволяти.
Шлях запорожців під проводом Гамалії
“Ріжте! бийте” – на фортеці
Кричить Гамалія.
Реве гарматами Скутара,
Ревуть, лютують вороги;
Козацтво преться без ваги –
І покотились яничари.
Мужній і відданий козацький ватажок Гамалія розбив кайдани й випустив братів із неволі. Запорожці зруйнували мури турецької фортеці, спалили ворожий флот. Такою була плата за спалені українські села, за кров і муки братів та сестер.
В основу поеми покладено історичні події. Taрас Шевченко схвалює визвольні походи козаків, оспівує їх волелюбність, мужність, побратимство.
Козаки на чолі з Гамалією повертаються з походу. Рідні місця вже постають на обрії:
Пливуть собі, з-за хвилі
Сонце хвилю червонить.
Перед ними море лине
Гомонить і клекотить.
Славні отамани, віддані Україні козаки, героїчні походи до ворожої землі, – це наше славне минуле. Кожен українець повинен берегти пам’ять про звитяжних запорожців, яких оспівав Великий Кобзар.