Скорочено “Шпиль” Голдинга

Дія роману-притчі перенесено в середньовічну Англію. Настоятель собору Пречистої Діви Марії Джослин замислив добудувати шпиль, що передбачався в первісному проекті собору, але з якихось причин так і залишився на папері. Всім відомо, що в собору немає фундаменту, але Джослин, якому було бачення, вірить у чудо. Він відчуває собор як частку себе: навіть дерев’яний макет нагадує йому лежачого на спині людини. Але шпиль не святим духом будується – його створюють робочі, прості, грубі люди, багато хто з яких нетверді ввере.

Вони пиячать, б’ються;

вони труять Пэнголла, спадкоємного сторожа собору, що просить настоятеля заступитися за нього. Він не бачить змісту в будівництві шпиля, якщо заради цього доводиться руйнувати звичний життєвий уклад. У відповідь на його нарікання Джослин призиває його до терпіння й обіцяє поговорити з майстром. Джослину приносять лист від його тіточки, у минулому коханки короля, а нині старої дами

Це вона дала гроші на будівництво шпиля в надії, що її поховають у соборі. Джослин відмовляється відповідати на лист. Відразу намечается конфлікт із ризничим, батьком Ансельмом, духівником Джослина, що не бажає наглядати за будівництвом.

Під натиском Джослина він все-таки відправляється в собор, але Джослин почуває, що їхній багаторічній дружбі прийшов кінець. Він розуміє, що така ціна шпиля, але він готовий іти на жертви

Тим часом майстер, Роджер Муляр, намагається визначити надійність фундаменту й навіч переконується, що наявний фундамент із працею витримує собор. Що вуж говорити про шпиль у чотириста футів висотою! Дарма Джослин переконує Роджера повірити в чудо: той говорить, що тепер йому важко буде змусити робітників будувати шпиль. Джослин розгадує щирі наміри Роджера: той хоче перечекати, коли з’явиться більше вигідна робота, а потім піти, так і не почавши будівництва. Отут до чоловіків підходить дружина Роджера Рэчел, “темноволоса, темноглазая, напориста, нерозумно балакуча жінка”, що не подобається настоятелеві

Вона безтактно втручається в розмову чоловіків, повчаючи святого батька. Давши їй висловитися, Роджер обіцяє звести шпиль настільки, наскільки зможе. “Ні, наскільки дерзнеш”, – заперечує Джослин. Настоятелеві знову приносять лист, цього разу від єпископа. Той посилає в собор святиню – цвях із хреста Господня.

Джослин сприймає це як чергове чудо й поспішає поділитися новиною з майстром, але той вірить лише в холодний розрахунок. Джослин хоче помиритися з Ансельмом і дозволяє йому більше не наглядати за роботами, але той жадає від його письмового свідчення. Наступає осінь. Нескінченні дощі приводять до того, що під собором постійно коштує вода. З ями, що Роджер вирив у соборі для вивчення фундаменту, виходить нестерпний сморід

“Лише болісним зусиллям волі” Джослин змушує себе пам’ятати, яке важлива справа відбувається в соборі, постійно викликаючи в пам’яті божественне бачення. Похмуре відчуття підсилюється загибеллю одного з мастеровых, що сорвались із лісів, старечим божевіллям канцелярія й слухами про епідемію чуми. Джослин почуває, що все це записується в рахунок, що коли-небудь буде йому пред’явлений

Наступає весна, і Джослин знову підбадьорюється. Якось раз, увійшовши в собор, щоб глянути на макет шпиля, він стає свідком зустрічі дружини Пэнголла Гуди з Роджером Муляром. Настоятель немов бачить їхній невидимий намет, що оточив, розуміє всю глибину їх відносин

Його охоплює відраза, йому у всім бачиться бруд… Це відчуття підсилює раптово з’являється Рэчел, що раптом ні з того ні із сього починає пояснювати, чому в них з Роджером немає дітей: виявляється, вона в саму невідповідну мінуту розсміялася, і Роджер теж не міг удержатися від сміху. Але відразу Джослину в голову приходить крамольна думка: він розуміє, що Гуди може удержати Роджера всоборе.

Уночі Джослина мучить кошмар – це за його душу борються ангел і диявол. Проходить Великдень, і вежа під шпилем починає потроху рости. Роджер постійно щось виміряє, сперечається з мастеровыми… Один раз трапляється зсув: у ямі, виритої для перевірки фундаменту, пливе й обсипає грунт. Яму спішно засипають каменями, і Джослин починає молитися, почуваючи, що силоміць власної волі тримає на плечах весь собор

Зате Роджер тепер уважає себе вільним від усіляких зобов’язань. Марне Джослин намагається переконати його продовжити будівництво. І тоді Джослин використовує останній аргумент

Він повідомляє Роджеру, що знав про його рішення піти на роботу в Малмсбери й уже написав тамтешньому абатові, що Роджер із бригадою ще довго буде зайнятий на будівництві шпиля. Тепер абат найме інших робітників. Ця розмова підриває сили настоятеля, і він хоче піти, але по дорозі стає свідком того, як один з мастеровых дражнить Пэнголла, натякаючи на його чоловіче безсилля. Непритомніти, Джослин бачить Гуди Пэнголл із рудими волоссями, що розметалися по грудям… Джослин важко хворий

Від батька Адама він довідається, що робота з будівництва шпиля триває, що Гуди ніде не показується, а Пэнголл утік. Із працею піднявшись із постелі, Джослин іде в собор, почуваючи, що божеволіє; він сміється якимось дивним, верескливим сміхом. Тепер він бачить своє призначення в особистій участі встроительстве.

Від мастеровых він довідається, що Гуди, до цього бездітна, чекає дитини. Йому відкривається й те, що Роджер Муляр боїться висоти, але переборює страх і що він як і раніше веде будівництво проти волі. Словом і справою підтримуючи майстра, Джослин змушує його будувати шпиль. Коли він знову застає Роджера й Гуди разом, те пише ігумені жіночого монастиря лист із проханням прийняти “нещасну, занепалу жінку”. Але Гуди вдається уникнути такої долі: у неї трапляється викидень, і вона гине

Рэчел, що довідалася про зв’язок Роджера з Гуди, одержує тепер необмежену владу над чоловіком: навіть мастеровые посміюються над тим, що вона тримає його на повідці. Роджер починає пити. Будівництво шпиля триває, Джослин працює разом з будівельниками, і раптом йому відкривається, що всі вони праведники, незважаючи на гріхи. І сам він розривається між ангелом і дияволом, почуваючи, що його зачарувала Гуди зі своїми рудими волоссями

У собор прибуває Визитатор зі Цвяхом, що повинен бути замурований у підставу шпиля. Крім іншого, Визитатор повинен розібратися з доносами, які надходили на Джослина протягом всіх двох років будівництва. Автором їх був Ансельм, що обвинувачував настоятеля в зневазі своїми обов’язками

Насправді ж у результаті будівництва Ансельм просто втратився частини своїх доходів. Джослин відповідає невлад. Визитатор бачить, що він рушив розумом, і відправляє його під домашній арешт. У той же день на місто обрушується непогода

У страху, що майже добудований шпиль звалиться, Джослин біжить у собор і вбиває в підставу шпиля цвях… Вийшовши на вулицю, він падає без почуттів. Придя в себе, він бачить у постелі тіточку, що приїхала особисто просити його про поховання в соборі. Він знову відмовляє їй, не бажаючи, щоб її грішний порох опоганював святе місце, і в запалі суперечки вона відкриває йому, що своєю блискучою кар’єрою він зобов’язаний винятково їй, точніше, її зв’язку з королем. Довідається він і те, що Ансельм лише зображував дружбу, почуваючи, що при Джослине можна непогано влаштуватися

Знаючи, що не знайде підтримки серед кліру, Джослин тайкома йде з будинку, щоб “одержати прощення від нехристею”. Він іде до Роджеру Муляра. Той п’яний. Він не може простити Джослину, що той виявився сильніше; усіляко проклинає шпиль. Джослин просить у нього прощення: він адже “уважав, що робить велику справу, а виявилося, лише ніс людям погибель і сіяв ненависть”.

З’ясовується, що Пэнголл загинув від руки Роджера. Джослин обвинувачує себе в тім, що влаштував шлюб Пэнголла з Гуди. Він немов приніс її в жертву – він же її й убив…

Роджер не може вислухувати одкровень настоятеля й проганяє його. Адже через Джосдина, що переломили його волю, він втратився Гуди, роботи, бригади мастеровых. Джослин непритомніє й приходить у себе вже будинку, у власній спальні. Він відчуває легкість і смиренність, звільнившись від шпиля, що починає жити тепер власним життям. Джослин почуває, що вільно нарешті й від життя, і призиває німого юнака-скульптора, щоб пояснити, яке зробити надгробок

Приходить Рэчел, що розповідає, що Роджер намагався покінчити із собою, але Джослину вже немає справи до мирських турбот. Остання перед смертю, його відвідує думка: “Ніщо не відбувається без гріха. Лише Богові ведено, де Бог”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Шпиль” Голдинга

Categories: Скорочені твори

Links