Зображення борців за народну волю в поемах П. Грабовського
Екзаменаційні Твори по українській літературі. Для мене, і не тільки для мене, П. Грабовський ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний (чистий образ) і величний талант назавжди залишається прикладом людського достоїнства, щиросердечної краси, шляхетності й величі. 38 років життя подарувала йому доля, і 20 з них – це переслідування, в’язниці, етапи й посилання. Ще з юнацького років у нього з’являється бажання “піти на мучення за народ, це була якась непереборна потреба серця”. Тематика поем Грабовського була пов’язана
Поеми “Надія”, “До суспільства”, “Думка тюремна”, “Уночі” – художні свідчення глибокої переконаності поета в справедливості визвольної боротьби, розгорнутої кращими синами народу. У поезії Грабовського виспівується борець, який не можуть згорнути з вибраного шляху ніякі мучення й переслідування. Начебто перегукуючись зі словом мулярів Франко, які знають, що щастя, за яке вони ведуть боротьбу, одержать тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші “Думка тюремна” пише:
“…в’язень
Упевненістю у торжестві “панства волі” пронизана поема “Не раз ми ходили в дорогу”. Письменник майстерно відбиває суспільний настрій, художньо узагальнює його, переконливо розкриває віру борців у справедливість. Образ борця за народну волю в Грабовського не має конкретно-індивідуальних рис. Письменник прагне до створення узагальненого образа. Це здебільшого вірш-заклик або вірш-роздум, де розкриваються труднощі борців за народну волю й вказуються шляхи до подолання зневіри. Мужній, стійкий характер борця за народну волю зображений у вірші “Теперішні герої”.
Теперішні герої – це узагальнений образ борців, які безстрашно йшли за народ в ім’я майбутнього. Теперішні герої не бояться мучень, страждань, їхня справа ніколи не загине. Продовженням Теми зображення борців за народну волю є поема “Уперед”. “Тільки вперед і вперед!” Так звучать рядка одного з найкращих віршів П. Грабовського. Це заклик до сучасників звільнитися від рабського страху, одностайно виступити проти “хижих порядків”, проти зла. Автор призиває до боротьби з темними силами реакції тих, “хто не хоче вмирати, трупом гнилим живучи”, під владою “катів-бузувірів”, призиває до бою святому, до скинення й знищення самодержавства. Оптимізмом, глибокою вірою в перемогу народу пронизаний цей добуток. Це є бойовий заклик борців за народну волю. “Життя – неминуча боротьба”. У кожній строфі вірша відчувається цей заклик і глибока віра в те, що “побачать убогі України – діти майбутнє славне, майбутнє прекрасне!” Прийдешнє покоління оцінить по заслугах нелегку їхню боротьбу: “Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не думаємо прожити без смутку, Тому що життя – неминуча боротьба”. Революційним пафосом пронизаний вірш П. Грабовського “Надія”, що ввійшло в збірник “Пролісок”. Як і поема “Уперед”, цей добуток належить до періоду життя поета в посиланні. Проголошуючи віру в перемогу народу, поет звертається до своїх сучасників зі словом надії. Цим словом і починається вірш “Надія”: “Не зітхай так безнадійно, Скорботних вуст не замикай, Рук не складай, З бойовища не тікай”. Заклик не тікати “з бойовища” вселяв людям віру в перемогу світла над тьмою й надихал їх на боротьбу. Головним чином у вірші “Надія” є народ, що візьме владу у свої руки, саме через образ народу проводиться поетом зображення борців за волю. Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу у свої руки, і прийде царство волі.
Про страждаюче життя і героїчній боротьбі засланців розповідають поеми “На пам’ять”, “У далечінь”, “ДО Н. К. З”, які присвячені товаришеві по посиланню П. А. Грабовського – Надії Костянтинівні Сигиде. Про життя засланців розповідають ці поеми. Хоча зустріч Грабовського із Сигидой була короткочасної, але залишила глибокий слід в обох на все життя. Її поет називає щирою, рідний, святий. Смерть Сигиди була ударом для поета. Вона викликає в нього не тільки тугу й сльози, а й ненависть, почуття мести, зміцнює сили для боротьби: “Пом’януть твій образ бездольци заковані, Перлинами сльози колись заблищать!”. Так пише поет у вірші “У далечінь”. Трагічна й героїчна смерть Н. Сигиди затверджувала життя. Грабовський це підкреслює у вірші “ДО Н. К. З”: “Неволя живої душі не вб’є”. У цьому циклі поет показує конкретних борців за волю, які часто гинули, але їхня справа жила й кликала прийдешні покоління вперед, до кращого майбутнього. Схилимося ж у пошані перед пам’яттю про Павла Грабовському, що в умовах страшного лихоліття сміло йшов шляхом боротьби за світле майбутнє людини-трудівника, що своїм мужнім голосом призивав до боротьби сотні й тисячі нових борців, якого ніщо в житті не змогло поставити на коліна.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)