Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара”
У романі “Злочин і кара” Ф. М. До-стоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XIX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані в романі, відбуваються в Петербурзі. Це місто “вуличних дівчат”, “трактирних завсегдатаїв”, які шукають у вині хвилинне забуття від нудьги. У Петербурзі панує атмосфера безвиході.
У романі багато вуличних сцен. Ось жінка
Письменник розповідає про Мармеладова. Йому нікуди йти. Залишається одне – загинути. І Мармеладов гине. Але у своїй смерті, у стражданнях своїх близьких винен і сам Мармеладов. Він усвідомлює свою провину: “А хіба серце у мене не болить за те, що я плазую в тузі?” Чи можна жаліти людину, яка вкрала останню копійку у своїх голодних дітей? Однак Мармеладову неможливо не співчувати, тому шо він страждає. Він уміє любити і жертвувати, він залишився людиною. У романі зображено багато “маленьких” людей, придушених біднотою. Вони жертвують собою заради добробуту близьких. Світ, у якому живуть герої Достоєвського, – світ “принижених і ображених”, “тих. хто загинув, і тих, хто буде гинути”. Вони усвідомлюють, що перебувають у безвихідному становищі. Достоєвський переконує, що, залишаючись у цьому суспільстві, приймаючи його закони, неможливо знайти вихід.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)