Значення “Оди на день сходження на пристол…”
У своїх творах Ломоносов оспівав “небу рівну Росію”, просторість території, багатство ресурсів, працьовитість і обдарованість народу. Він жагуче бажав бачити свою батьківщину оновленої, могутньої й величної, процвітаючої в науках і промисловості, здатної непохитно захищати свої рубежі й забезпечувати мир своїм громадянам. Але він також добре представляв щире положення в країні. Бачив, що царський двір повний розгулу, що в Академії наук відповідальні посади роздані іноземцям, що народ страждає від неуцтва. Тому поет у міру своїх сил
Як прихильник теорії освіченого абсолютизму, що була широко поширена в XVIII в. у багатьох європейських державах, він вірив, що освічений монарх здатний піднятися над егоїстичними інтересами окремих станів і видавати закони, що приносять благо всьому суспільству. Але при цьому наставниками й помічниками царів повинні бути не влесливі Царедворці, а вчені й письменники, що безкорисливо служать істині. Яким “учителем монархів” і хотів стати Ломоносов.
Оду – ліричний жанр, у якому, за словами В. К. Тредиаковского, “описується… матерія
Поет обрав для бесіди із царями. Більшу частину таких “бесід” він проводив з Єлизаветою Петрівною, із царюванням якої збіглися двадцять років його власного життя. Єлизавета була дочкою Петра I, і саме їй, на думку Ломоносова, належало продовжити справи батька.
У кожній з од “…на день сходження на престол імператриці…”, поет вихваляв Єлизавету Петрівну за справи, які вона ще не зробила, але які сам Ломоносов уважав важливими й корисними для держави. Така похвала, на його думку, ставила за обов’язок правительці в майбутньому виявитися гідної її.
“Ода на день сходження на престол імператриці Єлизавети Петрівни, 1747-року”, у якій Ломоносов знову відгукується на події сучасної йому політичного життя, належить до числа його кращих од. Вона починається вступом, що містить хвалу мирним часам, які сприяють процвітанню держави й благополуччю народу. Звертаючись до Єлизавети, Ломоносов славить її як поборницю миру, що при вступі на престол припинила війну зі шведами:
Мені повно тих перемог, сказала,
Для які крові ллється струм.
Славить її як государиню, що хвилює благополуччя й щастя її народу:
Я россов щастям тішуся,
Я їх спокойством не міняюся
На цілий захід і схід.
Він застерігає уряд від участі у війні, вихваляє мир, що називає словом “тиша”:
Царів і царств земних відрада,
Кохана тиша,
Блаженство сіл, градов огорожа,
Коль ти корисна й червона!
Цей ліричний відступ дозволяє поетові перейти до його улюбленої Теми – правління Петра I, борця проти відсталості, у якій перебувала Росія до нього. Ломиносів славить Петра за створення регулярної армії й флоту, і особливо за поширення наук:
Тоді божественні науки
Чрез гори, ріки й моря
У Росію простирали руки…
Потім, згадавши про царюванні Катерини I, Ломоносов знову звертається до Єлизавети, у якій йому хотілося б бачити гідну дочку великого батька, таку ж покровительку науки й мистецтва.
В 1747 році Єлизавета затвердила новий устав і новий штат Академії наук, сума засобів на науку була збільшена вдвічі, і поет відразу привітає імператрицю як поборницю освіти. Ломиносів захоплено говорить про те, як величезний простір Росії, як невичерпні її багатства: повноводні ріки, плодоносні землі, казкові надра. Для її майбутньої величі й слави потрібно опанувати всіма цими багатствами й звернути їх на користь держави й народу. Зробити це можуть люди науки, учені:
Воззри на гори превисокі,
Воззри в поля свої широкі,
Де Волга, Дніпро, де Об тече;
Багатства в оных потаенно
Наукою буде відверто…
При цьому, обуреним засиллям в Академії наук бездарних і жадібних німецьких учених, Ломоносов звертається до молодих талановитих людей, “яких очікує Батьківщину від надр своїх”, вона вірить,
Що може власних Платонов
И швидких розумом Невтонов
Російська земля народжувати.
Значення “Оди на день сходження на престол імператриці Елисаветы Петрівни, 1747 року”, полягає, насамперед, у тім, що в ній утримується струнка, чітко продумана програма мирного процвітання держави, якому будуть сприяти поширення наук і виховання у власному середовищі розумних і талановитих учених. Саме науки допоможуть опанувати невичерпними скарбами Росії, і це забезпечить надалі її благополуччя й процвітання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)