Зміст заголовка поеми С. Єсеніна “Ганна Снегина”
С. Єсенін визнавався, що його лірика жива однією великою любов’ю – любов’ю до Росії. Алл С о ч. Р У Рідна земля зробила поетові безцінний подарунок, міцними узами зв’язала його з народом. Тому Єсенін і його ліричний герой розділяли долю своєї країни й у радісні миті, і в мінути горя й суму. Доля поета й доля Росії нерозривно зв’язані, що вплинуло на вибір їм жанрів добутків. “Ганна Снегина” – це поема, у ній епічні події осмислюються через ліричні переживання автора. Поет звертається до “неясного часу” в історії країни
Усього
Єсенін віддає йому частина своєї власної біографії, свій погляд на мир і подання про життя. Поет ненавидить війну. Вона засуджується всім ходом поеми, тому що “всю душу
У них автор бачить початок справжньої народної трагедії, від якої ледь не “пропала Росія”. Із сумнівом відніс поет і до Лютневої революції, що не несла звільнення, “зганяла на фронт умирати”. Оцінка жовтня 1917 року теж небезперечна
Ще важко припустити, чим обернеться руйнування вікових підвалин російського життя. Ми бачимо, що більшість мужиків волю сприймають як сваволю. Впиваючись безкарністю, вони йдуть розоряти поміщицький будинок. Рязанські села далекі від Петрограда, мужики не знають, хто такий Ленін, але відразу сприймають ту сторону подій, який можна виправдати насильство. Образ епохи складається з образа людей, що жили в ній. Єсенін показує різних мужиків, не ідеалізуючи їх. Оглоблин, що був “забіяка й грубіян”, міняється разом із владою, стає ватажком селян
Лабутя, “хвальтишка й сільський боягуз”, живе, не мозолячи рук. Сумно, що в роки громадянської війни Прон гине, а його брат залишається “у Раді”. Цікавий характер візника, розумної людини, що, на жаль, не знайшов себе у світі й жила мрією “випити в шинку самогонки”. Ближче інших поетові мірошник, втілення доброти й близькості до природи. Мірошник постійно з’єднує й мирить людей
Цей герой персоніфікує російський характер, росіянку душу, не перекручену історичними потрясіннями. З образом мірошника зв’язаний ідеал поета. Єсенін вірить, що духовний початок російського життя, моральні цінності не можна підмінити соціальними. Тому головна тема поеми – тема людської долі
На це вказує назва поеми. Ганна Онєгіна для поета – втілення юності, мрії, гармонії. З нею зв’язаний один із кращих періодів його життя
В ім’ї героїні є щось від чистоти білого снігу, від цвітіння черемшини. Драма Ганни, що втратила чоловіка й батьківщини, що втратилася, – це драма цілого покоління російських людей. Героїня стала заручницею й жертвою “фатальних мінут” епохи. Все прекрасне, світле, добре змітається вихром революції. Ідуть юність і любов, але залишається пам’ять – єдиний порятунок від натиску часу, єдиний порятунок від втручання в життя людини
Поема закінчується спогадом про “дівчину в білій накидці”, про роки любові й надії. Цей епілог показує, що минуле й сьогодення для героя взаємозалежні. Життя триває, їй головна цінність – любляча, стражденна, що вірить людська душачи
(1 votes, average: 5.00 out of 5)