Зміст епіграфів в “Капітанській дочці”
” Капітанська дочка ” – підсумковий Твір Пушкіна. Вона розповідає про селянське повстання, проводирем якого був козак Омелян Пугачов. Оповідання ведеться від імені головного героя, що у молодості став свідком і учасників описуваних подій.
В аналізі що відбувається бере участь сам автор. Його позиція проявляється в підборі епіграфів у кожній главі.
В епіграфі до глави “Сержант гвардії” розкривається розуміння Андрієм Петровичевым і Петрушей боргу офіцера. Петро Гринев – молодий дворянин, повітовий недоук. Він одержав
Епіграфом до 11 глави є стародавня пісня. У главі “Вожатий” з’являється “мужичок”, що згодом стає проводирем
Пушкінський Пугачов “витканий” з фольклору. Не випадково його поява під час бурану, що стає символічним сповіщенням бунту.
Дивися роботу “Жіночі образи” + характеристика Миронова.
В “Двобої” Швабрин радить Гриневу: “…щоб Маша Миронова ходила до тебе присмерком, то замість ніжних віршиків подаруй їй пари серг”. Тому між Гриневым і Швабриным відбувається двобій.
В епіграфі до п’ятого главі “Любов” говориться про Машу. Це звичайна російська дівчина, що сподівається зустріти свою любов. Тому її увага залучає Швабрин, засланий у Білогірську міцність за участь у дуелі. Спочатку неї залучає освіченість і начитаність молодого офіцера. Однак незабаром Швабрин робить ряд підлих учинків, що змушує Машу з обуренням відкинути його домагання. Теперішню любов Маша зустрічає в особі Гринева.
В епіграф до глави шостий поставлена пісня. Глава “Пугачовщина” говорить про те, як стихійно насувається на Білогірську міцність “невідома сила” – військо Пугачова. Пугачевское повстання несе із собою руйнування й загибель.
У главі “Приступ” відбита ключова ситуація “Капітанської дочки” – узяття міцності Пугачовим і поводження при цьому героїв. Всі учасники подій виявляються в ситуації вибору життя або смерті: кожний з них робить його у відповідності зі своїми поданнями про мораль, честі й боргу.
У восьмому розділі Гринев стає “незваним гостем” у Пугачова. На “дивній військовій раді” головний герой чує “тужливу бурлацьку пісню”: “Не шуми, мати зелена дібровонька”. Його “пиитическим жахом” потрясає не тільки сама пісня, скільки співаючі її люди, “приречені шибениці”.
В епіграфі до глави “Розлука” утримується основна думка: “смутне” розставання двох закоханих. Однак і це випробування вони гідно проходять.
У главі десятої Гринев стає перед вибором: борг офіцера або почуття. “У нощи” він намагається врятувати Марью Іванівну.
В “Заколотній Слободі” Пугачов приймає Гринева “ласкаво”. Проводир повстання живе за принципом: “Борг платежем червоний”. Тому він вирішується ще раз допомогти Петру Гриневу врятувати Машу від Швабрина.
У главі “Сирота” Гринев і Пугачов приїжджають у Білогірську міцність. Там вони знаходять Машу “у селянському обірваному платті”, “з розпатланими волоссями”. Вона залишилася сиротою, – у неї “ні батька немає, ні матері”. Всі надії на порятунок капітанська дочка покладає на улюбленого Гринева. Однак головним рятівником є Пугачов, що виявляє бажання бути “посаженым батьком” на їхньому весіллі.
У тринадцятому розділі “Арешт” для закоханих з’являється нове випробування: Гринев арештоване й обвинувачений у зрадництві.
В останній главі “Суд” Гринев не хоче розповідати про капітанську дочку, що замішана в історії з Пугачовим. Однак Маша Миронова сама змогла перебороти всі перешкоди й улаштувати своє щастя. Чесність і щирість Маші допомогли одержати прощення для Гринева в самої імператриці
(2 votes, average: 4.00 out of 5)