Зіставлення поем Т. Шевченка “Катерина” і “Наймичка”
І. Змалювання жінки-покритки – одна з тем у творчості Т. Шевченка. (Цій темі поет присвятив багато творів, бо доля жінки була йому добре відома. З тугою і болем говорив він про рідну матір, яку “ще молодую – у могилу нужда та праця положила”. Важкою була доля і його сестер, які змушені були йти в найми.)
ІІ. Спільне та відмінне в поемах.
1. Напруженість вступу у “Наймичці” і поступове наростання трагізму в “Катерині”. (Поема “Наймичка” починається прологом, з якого дізнаємося про велике горе Ганни, про її глибокі
2. Наявність ліричних відступів. (Ліричні відступи у поемі “Катерина” можна поділити на три групи: звернення
3. Любов Катерини й Ганни до своїх дітей.
4. Покора та слабкодухість Катерини й сила духу Ганни. (Катерина не витримує випробувань, які випали на її долю, залишає дитину саму на дорозі, а сама накладає на себе руки. Ганна передусім думає про сина. Вона знаходить сили боротися з обставинами, робить усе, щоб бути поруч із сином, хоч як це й важко для неї.)
ІІІ. Поеми “Катерина” та “Наймичка” в оцінці літературознавців.
(Поема “Наймичка” належить до найбільших тріумфів правдивої штуки й. мусить вважатися найкращим доказом великої геніальності Шевченка (І. Франко).
Поема “Наймичка” є геніальним надбанням вселюдської літератури (Еміль Дюран).
Ми не знаємо нічого простішого і водночас поетичнішого від його “Наймички” (О. Плещеев).
Обидві поеми мають спільне тло суспільне… Катерина натура проста, палка, вразлива… ошукана москалями, відіпхнута… Наймичка – натура безмірно глибша, чуття у неї… сильне, високе, любов до дитини така могутня, що перемагає все інше, заслоняє перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, а для довгої жертви на користь своєї дитини (1. Франко).)