Життєвий і творчий шлях – ШАРЛЬ БОДЛЕР

ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)

Ш. Бодлер

Життєвий і творчий шлях

Якщо ми подумки спробуємо осягнути розвиток літератури, щоб зрозуміти, про кого наші нащадки говоритимуть наприкінці наступного тисячоліття, то, безперечно, серед них буде й бунтівний, шокуючий і ліричний Шарль Бодлер. Донині літературознавці, письменники й читачі сперечаються про твори цього самобутнього поета, який започаткував так багато нового в літературі, де, здавалося б, з огляду на її багатотисячолітню історію, винайти щось нове вже неможливо.

Шарль Бодлер – помітне

ім’я у всесвітній літературі. З ним пов’язують виникнення декадансу, у його творчості знаходять витоки символізму. Зрештою, саме Бодлер заговорив про необхідність створення літератури на нових творчих і естетичних засадах, яку назвав просто і ясно – новою (модерновою, або модерністською) літературою. Уже потім цим словом зарясніли сторінки мистецьких часописів і поважних академічних фоліантів, воно втратило внутрішню форму й національну належність, перетворившись на термін, який не тільки почав характеризувати певне явище в літературі або мистецтві, а й став художньою емблемою.

У житті

письменника було дуже багато такого, чого не лише пересічна, а й мистецьки розвинена особистість навряд чи змогла б сприйняти. Проте нас передусім мають цікавити його твори, а не подробиці особистого життя. Хоча надто вже принадною є спроба пояснити всю суперечливу оригінальність бодлерівської спадщини конкретними фактами його біографії, декадентські настрої віршів, уселенське зло, яке зображене у творах, зумовити життєвими ударами й розчаруваннями. Безперечно, певний зв’язок тут є, та чи доречно його абсолютизувати? Часто здається, що життя Шарля Бодлера – це низка нещасть, розчарувань і випробувань. Він народився в трохи дивній родині. І справа навіть не в тому, що між батьками була велика різниця у віці. Це були люди різних епох: батько сповідував дух Просвітництва, а мати – матеріальні “принципи” буржуазного суспільства. Після смерті чоловіка мадам Бодлер вийшла заміж за офіцера Опіка, який згодом займав досить високі службові посади. Стосунки між вітчимом і пасинком не склалися, це були абсолютно різні люди. Для Опіка маленький Шарль був неслухом, важкою дитиною, яку потрібно було привести до тями й зробити добропорядним громадянином. Мати Бодлера повністю поділяла такі думки свого чоловіка і схвалювала все, що він робив, аби з хлопчика вийшло щось путяще. Шарль пізнав гнітючість постійної самотності й нерозуміння: його рішення вивчати літературу та присвятити їй своє життя обурило батьків. А тут ще й спосіб життя, який він обрав після закінчення колежу: випадкові знайомі, веселі дівчата з Латинського кварталу, ексцентрична поведінка. Отже, родинні стосунки невпинно погіршувалися.

Щоб якось виправити становище й навернути “блудного пасинка” на путь істинний, Опік вирішив відправити його до південних Британських колоній, виклопотавши Бодлеру посаду вчителя. Шарль вирушив у морську подорож. Десять місяців, протягом яких він подорожував кораблем південними морями й океанами, вразили поета. Йому не сподобався лише капітан, якому доручили наглядати за юнаком і керувати його діями. Бодлеру пощастило втекти від свого наглядача на острові Бурбоні й іншим кораблем повернутися до Франції. Оскільки після завершення цієї одіссеї Шарль досяг повноліття, то він отримав право власності на батькову спадщину, розірвав стосунки з родиною і став жити окремо.

На той час поведінка письменника була зумовлена двома “правилами”, яких він дотримувався: по-перше, уміння бути несправжнім, ненатуральним і, по-друге, дивувати всіх, самому нічому не дивуючись. Сучасники згадували його вишукані, але дещо неприродні манери, мовленнєві звороти, які ніколи не почуєш за звичайних обставин. Це іноді мало досить кумедний вигляд, але саме таким був імідж “апостола модернізму”.

Однак усе це було лише видимою частиною життя Бодлера. Епатаж і дивацтво приховували велику духовну роботу: широкі знайомства у світі мистецтва, напружена праця в бібліотеках, надзвичайно серйозне ставлення до всього, що він робив. Те, що для посереднього митця могло бути лише додатковим заробітком (скажімо, переклади чи критичні статті), для нього стало важливою та копіткою працею. Його переклади творів Едгара По є найдовершенішими (підчас кампанії засудження “Квітів зла” Бодлера презентували саме як перекладача творів По), а мистецькі статті поета стали надбанням естетичної думки Франції XIX ст.

Усе своє життя він шукав і оспівував Красу:

“Я знайшов визначення Прекрасного, мого Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду… Таїна, жаль – також ознаки краси… Я не переконую, що радість не могла б поєднуватися з красою, але Радість – одна з її найвульгарніших прикрас, тим часом як Меланхолія – улюблена подруга”.

Водночас не варто уявляти Бодлера таким собі анахоретом, який жив у вигаданому світі, що нічим не пов’язаний з реальністю, він – поет соціальний. Щоб упевнитися в цьому, досить хоча б перегорнути сторінки розділу “Паризькі картинки” зі збірки “Квіти зла”. З огляду на це не здаватиметься дивним присутність поета на барикадах 1848 р. Проте головне в його житті – це вірші й насамперед збірка “Квіти зла”, над якою поет працював протягом усього життя.

У квітні 1864 р. Шарль Бодлер, рятуючись від кредиторів, вимушений був поїхати до Бельгії, марно сподіваючись заробити на життя лекціями. У квітні 1866 р. після серцевого нападу безпомічного поета друзі перевезли до Парижа. 31 серпня 1867 р. Шарль Бодлер помер на руках у матері. Серед тих, хто проводжав поета в останню путь, був і Поль Верлен.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Життєвий і творчий шлях – ШАРЛЬ БОДЛЕР