Життєстверджуючі мотиви в ліриці В. Симоненка
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі
З розплющеними 28-літніми очима…
М. Вінграноеський
Василь Симоненко – це поет молодості й краси життя, поет ніжний і гнівний, люблячий і здатний до ненависті. Рядки його поезій вражають інколи різким переходом від ласкавості до жорсткості, від ніжних епітетів до вражаючих своїх сарказмом метафор. Чи не найкраще любов до життя і тривога за нього висловлена поетом у його творі “Кирпатий барометр”, тому я і хочу зосередити увагу саме на ньому, розкриваючи запропоновану тему.
“…Незважаючи
Поема “Кирпатий барометр” незвичайна за своєю композицією, це поема-цикл, що складається з частин, які мають окремі назви: “Замість вечірньої молитви”, “Погрози ночі”, “Ранок”, але тісно пов’язані між собою спільним сюжетом та персонажами, а також єдиним почуттям
Ти лежиш іще впоперек ліжка –
Ну до чого мале і чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив’язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері синю звабу
І в очах своїх затаїв.
Спи, грабіжнику мій кирпатий.
Сумнів диханням розігрій,
Я тобі стану в голови слати
Найніжніші подушки мрій.
І сидячи над заснулою дитиною, батько роздумує, що очікує його сина в майбутньому, турбується про його долю, його думи “розійшлися в дозори”, ніби охороняючи дитину. Мотив, який використав Василь Симоненко у своїй поезії, традиційний для української літератури, але, як правило, у різних авторів змальовується мати, яка *ад колискою дитини замислилася про її мабутнє. Тут же над дитиною сидить батько як охоронець, невсипущий страж.
Батько стривожений, бо:
Над народами, над віками
Встало горе, мов чорний гном.
Торохтять бойові тамтами
Над прозорим дитячим сном.
Але батькова тривога не спить, а “встає проти кривди й злоби”, щоб дитина могла спати спокійно, а совість батькова та інших батьків “ладнає гармати проти підлості і обмов”.
Вночі навколо сплячої дитини збираються різні персонажі: пітекантропи, генерали, привид. Всі вони висловлюють різні думки щодо сенсу існування, вони сперечаються з батьком, та ранок розсуджує їх. Не може перебороти батькову опіку ні всесвітній жах, ні генерали з їхніми гарматами, ні страшний привид, тому що батьківська любов всесильна.
У вигляді пітекантропів поет змальовує усіх “вузьколобих” потвор, що живуть не своїм розумом, а пустими гаслами, що вважають себе “від глузду вільними” і тому сіють навколо себе жах і запустіння.
Генерали втілюють у поемі войовниче руйнівне начало, те, яке поет так ненавидів, бо воно нищило життя. Симоненко не пробачав політикам, що розпалювали війну тільки задля своїх амбітних планів. Вони погрожують батькові тим, що й син його буде затягнутий війною:
Не цяцьками – ракетами бавимо,
А життя не вертає назад –
Син ітиме з очима кривавими
Крізь гарячий атомний чад.
Привид же уособлює усіх вбитих безневинно дітей, що сталії жертвами амбіцій генералів, пустоголовості сучасних “пітекантропів”:
Я – твій ровесник, пролісок надії,
Розтоптаний жорстокістю нікчем,
Я – син краси і голубої мрії,
Я – автор ненаписаних поем.
Тільки ранок розганяє страшні видіння батька, але всі нічні думки спонукають його відчути свою відповідальність за долю сина, за долю цілого покоління, тому що:
Грядуть сини – барометри кирпаті,
Вони за все спитають завтра нас.
У читача може виникнути питання: чому автор обрав для своєї поеми назву “Кирпатий барометр”. Адже барометр – це прилад для вимірювання атмосферного тиску, який чуйно реагує на зміну погоди. Так і дитина, немов барометр, реагує на зміну психологічної атмосфери, відчуває погане та добре. І дитина відчуває “погоду майбутнього людства”. Поет дуже любив дітей, особливо коли сам став батьком, тому й відчуваємо ми всю гостроту батьківської турботи, його почуття відповідальності. У своєму щоденнику Симоненко писав: “Діти часом несвідомо говорять видатні речі…”. Отже, “кирпатий барометр” – маленька дитина – це надія батьків, цілого людства, і Симоненко відчуває це з притаманною йому загостреністю почування:
Кирпатий мій! Дивлюся я крізь тебе
У завтрашнє страдалиці Землі.
Я бережу для тебе її квіти,
Тобі несу думок своїх вогонь,
Для тебе запускаю на орбіти
Ракети із порепаних долонь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)