Життєстверджуюча сила роману “Сто років самотності” (за твором Габріеля Гарсіа Маркеса “Сто років самотності”)
На той час, коли роман “Сто років самотності” вийшов першим виданням, його автор прожив на світі без малого сорок років, важких, неспокійних, часом болісних. У книзі показана не вся історія країни, а лише найбільш гострі її моменти, характерні не тільки для Колумбії, але і для інших держав Латинської Америки. Габрієль Гарсіа Маркес не ставить собі ціль дати в художній формі історію громадянських війн своєї батьківщини.
Трагічна самотність, властива членам сімейства Буендіа, – це історично сформована національна риса, особливість
Самотність – спадкоємна риса, родинна ознака сім’ї Буендіа, але ми бачимо, що, хоча члени цієї сім’ї з пелюшок мають “самотній вигляд”, проте замикаються у своїй самотності не відразу, а в результаті різноманітних життєвих обставин. Герої роману, за рідкісним винятком, сильні особистості, наділені життєвою волею, бурхливими пристрастями і незвичайною енергією.
Вся розмаїтість персонажів роману, кожний з яких має своє
“Сто років самотності” – своєрідна енциклопедія любовного почуття, у якому описані усі його різновиди.
У романі грані між фантастичним і реальним стерті. У ньому є й утопія, віднесена автором у доісторичні, напівказкові часи. Дива, пророкування, примари, словом, усіляка фантастика є одним із головних компонентів змісту роману. Гуманізм Гарсіа Маркеса активний, сповнений заклику до боротьби. Він твердо знає: найгірше, що може трапитися з людиною, – це втрата мужності, волі, забуття минулого, смиренність перед злом.
У цьому справжня народність роману-епосу “Сто років самотності”, його життєстверджуюча сила.