“ЖИТТЯ ГАЛІЛЕЯ” – Бертольт БРЕХТ (1898-1956) – З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст
З ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.
Бертольт БРЕХТ (1898-1956)
“ЖИТТЯ ГАЛІЛЕЯ”
Уже сам той факт, що письменник неодноразово переробляє свій твір, е свідченням того, що він є основний у доробку митця (згадаймо неодноразові переробки О. де Бальзаком повісті “Гобсек”: “Небезпеки безпутства” – “Татусь Гобсек” – “Гобсек”). З огляду на це, п’єса “Життя Галілея” для Брехта важила надзвичайно багато, адже він переробляв її понад чверть століття (з 1939 по 1956 p.). Відомо аж три принципово різні редакції, причому
За основу сюжету п’єси “Життя Галілея”, згідно з принципами “епічного театру”, узято загальновідомий факт зречення під тиском інквізиції Галілео Галілеєм своїх наукових відкриттів і поглядів. Історичний Галілео Галілей (1564-1642), – це видатний італійський учений, послідовник М. Коперника, творець телескопа, який заперечив учення Арістотеля про небесні тіла. Причому
1 Тут і далі переклад В. Стуса.
Сміливий реформатор у науці, історичний Галілео Галілей декілька разів перебував під судом інквізиції і, зрештою, публічно відмовився від власних відкриттів заради продовження наукової роботи; уже будучи сліпим, у 1637 р. через учнів переправив до Голландії свою основну працю – “Бесіди”.
У п’єсі Брехта образ Галілея пройшов через низку метаморфоз. Драматург якраз і досягає “ефекту відчуження”, руйнуючи легенду про нескореного вченого. Так, якщо в першій редакції (1938 1939) Галілей зображений як віддана науці людина, зречення якої було хитрістю, обманом інквізиції, то другий варіант (1946-1947) показує суперечливість натури Галілея, який, нарешті, самостійно приходить до висновку про злочинність свого відступництва, бо його наслідки можуть бути катастрофічними для людства в майбутньому. Це трагедія особистості, яка обрала примарне особисте благополуччя й відкинула обов’язок перед світом і людьми.
Таку кардинальну зміну ставлення Брехта до героя пояснюють жахливим потрясінням усього людства після першого застосування американцями ядерно! зброї. Тоді в усьому світі були непоодинокі випадки принципової відмови жінок від народження дітей (мовляв, для чого народжувати тих, хто приречений згоріти в нових Хіросімах?). З особливою гостротою постало питання про моральну відповідальність учених перед людством за свої винаходи: адже атомна зброя (а згодом і Чорнобиль) придумані інтелектуалами-вченими. Отож “Життя Галілея” – своєрідна пересторога і вченим, і людству.
Основний конфлікт п’єси боротьба двох світоглядних систем, погляді” Птоломея і Коперника. Він триває в душі Галілея, трансформуючись у протистояння “чистої науки” та науки на користь людям. Він розпивається у відносинах героя з владою і церквою в межах від сліпого захисту церковного авторитету до маленького гуманізму маленького ченця, який хоче захистити людей від страху перед незвіданістю нового. Це також конфлікт між науковою істиною та дружніми почуттями Сагредо до Галілея (“Я люблю науку, але ще більше люблю тебе, мій друже”). В останнії! редакції (1956) автор ще більше загострив ці конфлікти.
Образ Галілея
Розширюючи коло читання
Ліна Костенко
Чи зрікся Галілео Галілей? О. не тривожте, люди, його прах!
Щось люди там балакали Чи знали ви. до осуду охочі. –
Про втому якщо він навіть зрікся на словах,
Про те, що рятувався він. Але й які тоді були у нього очі?.,
Не певна я, бо не була при тому.
Як бачимо, об рал Галілео Галілея в п’єсі є і основним, і водночас дуже неоднозначним. Брехт писав: “”Атомний вік” дебютував у Хіросімі в самий розпал нашої роботи. І миттєво біографія засновника нової фізики зазвучала по-іншому. Пекельна сила великої бомби освітила конфлікт Галілея з владою новим, яскравим світлом”. Дійсно, якщо подивитися на проблему очима Брехта, то засновник нової фізики (Галілей) несе відповідальність, зокрема, і за витвір цієї науки – ядерну бомбу.
Тому, вражений руйнівною силою атомної бомби. Брехт вирішив використати образ Галілея з його вірою й відступництвом як приклад ученого, який має нести відповідальність за свої відкриття. У другій редакції п’єси Галілей не тільки великий учений, а слабка, не позбавлена тяги до земних задоволень людина, яка спочатку не усвідомлює того, що її відкриття можуть бути використані з метою руйнування; а потім, залякана інквізицією, перетворюється на старигана-ненажеру, що втратив розум і вмирає під наглядом своєї жахливої фанатичної дочки, без учнів, які визнали його зрадником.
Отже, в остаточному образі Галілея Брехт утілив типаж відступника, людини без принципів, без певної політичної й суспільної орієнтації. Його талант тяга до науки вченого, який прагне до задоволення своїх бажань (афоризм Брехта: “Я не розумію того мозку, який нездатен набити черево”).
Для Брехта його герой – людина нового часу, але породжена старим світом і схильна до вад, які їй необхідно подолати.
Уже після смерті Брехта, 15 січня 1957 p., у німецькому театрі “Берлінер ансамбль” відбулася прем’єра “Життя Галілея”. У постановці режисера Е. Енгеля головну роль грав Е. Буш, який підкреслював привабливість і цілеспрямованість ученого. Проте в останніх сценах, на контрасті, актор зобразив людину розчавлену інквізицією та власним відступництвом.
Цікаво втілилися різні варіанти тлумачення образу Галілея на російській сцені. Так, у 1966 р. Ю. Любимов поставив “Життя Галілея” в московському Театрі на Таганці. Роль Галілея грав В. Висоцький. У цій постановці використовувалися обидва фінали п’єси: спочатку грали фінал “Галілей-відступник”, а потім – первісний варіант, де Галілей – тактик, який змінює свою поведінку заради науки та збереження своїх праць (такий собі Конрад Валленрод від науки). В образі Галілея-Висоцького не було хитрості та надмірної любові до життєвих благ, він відрізнявся мужністю, цілісністю й прямотою. Що ж, у театрі кожна інсценізація це певною мірою нове прочитання…
Розставити акценти в оцінці персонажа допомагають монологи Галілея та його діалог з учнями після зречення на церковному суді, В першому монолозі вчений сп’янів від радості “відкриття істини”. У другому – зрозумів, що не готовий жертвувати собою заради науки, але спокійний щодо цього. І лише в останньому монолозі Галі” лей усвідомлює, що втратив реальну можливість допомогти людям, “зрадив своє покликання”, адже, каже він, “якби я вистояв, то вчені могли б скласти щось на зразок Гіппократової присяги лікарів, урочисту присягу застосовувати свої знання лише для блага людства!.. Але я віддав можновладцям свої знання, щоб вони їх вживаній, або не вживали, чи зловживали ними, – як їм заманеться – у їхніх власних інтересах…”.
У фіналі вчений сам приходить до думки Андреа: “Нещасна та країна, що не має героїв”. Він фактично відмовляється від сказаного в розмові з учнями: “Нещасна та країна, якій потрібні герої”, коли стверджує, що “наукова діяльність потребує особливої мужності”.
І якщо в першій редакції Брехт співчував Галілеєві, ніби виправдовуючи “валленродівську” схему: “Хоч зовнішньо скорився силі, зрікся на словах, проте внутрішньо не згоден” (неначе своєрідна паралель до руху опору фашистам), то в останній він зняв найменші натяки на виправдання вченого” конформіста й однозначно засудив його вчинок, назвавши атомну бомбу “кінцевим результатом наукових досягнень і суспільної неспроможності Галілея”.
Отже, якщо в першій редакції Галілей перехитрив владу, то в останній віддав свій інтелект тій самій владі, зробив науку її служницею. Саме тому й з’являється у фіналі твору така дошкульна самохарактеристика Галілея: “Я зрадив своє помикання.
Людину, яка зробила те, що зробив я, не можна терпіти в лавах учених”.
Отже, п’єса Б. Брехта глибоко філософічна. У ній автор порушує питання, актуальні для будь-якого часу, для життя як окремої особистості, так і всього людства.
1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості Б. Брехта.
2. Якою була дорога письменника до літературної слави?
3. Розкрийте основні засади “епічного театру” Б. Брехта на прикладі вивченого твору.
4. Чи всі вчинки Галілея можна назвати моральними? Як він їх пояснює? А як їх пояснюють оточуючі? Наведіть конкретні цитати.
5. Чому Галілей почав спостерігати за плямами на Сонці, не дочекавшись заміжжя доньки? Як характеризує його цей вчинок?
6. Поясніть роль 10-ї картини в п’єсі. Як вона пов’язана з наступними?
7. Прокоментуйте слова Галілея: “Нещасна та країна, якій потрібні героїк Чи згодні ви з ними?
8. Чому у своїй п’єсі Б. Брехт не використав легендарну фразу, яку приписують Галілеєві: “А все-таки вона крутиться!”? Аргументуйте свою точку зору.
9. У третій редакції Б. Брехт вилучив 5-у і 15-у картини. Як ви думаєте, чому?
10. Як ви розумієте слова письменника: “Атомна бомба і як технічне, і як суспільне явище кінцевий результат наукових досягнень і суспільної неспроможності Галілея”?
11. Яку роль у розкритті проблематики п’єси відіграє образ “світла знань”? Який зміст укладено в численні сцени, що зображають процес наукових пошуків. Доведіть, що образ “світлої ночі” є символічним тлом фінальних сцен твору.
12. Чому п’єсу названо саме “Життя Галілея”. а не по-іншому (“Зречення Галілея”, “Помилка Галілея”, “Талант в умовах тоталітаризму”, “Ядерна пожежа від іскри Прометея” тощо).
13. Якою, на вашу думку, є провідна риса характеру Галілея? Чи є підстави стверджувати, що все життя Галілея невпинна боротьба? За що саме бореться Галілей? Яка подія є кульмінацією твору?
14. Як ви розумієте сцену зустрічі Галілея з учнями, котрі зреклися його? Чи має слушність Андреа у своїх звинуваченнях?
15. В останніх картинах п’єси Галілей, приречений працювати під наглядом інквізиції, твердить, що “наукова діяльність потребує особливої мужності”. У чому, на вашу думку, виявляється ця мужність? Чи взагалі в цьому випадку йдеться про мужність?
16. Чи справді Галілей зрадив свої ідеї, науку? Оптимістичним чи песимістичним є фінал п’єси “Життя Галілея”?
17. Напишіть за п’єсою Б. Брехта “Життя Галілея” твір на одну з
– “Кого/що зрадив Галілей?”;
– “Чи повинні вчені відповідати за наслідки використання своїх відкриттів?”;
– “Чи потрібні країні герої?”.
Текстові завдання
18. Виконайте тестові завдання.
1. Суть “ефекту очуження” полягає в
А шокуванні глядача неймовірністю зображуваного Б спонуканні глядача до різкого та критичного неприйняття зображуваного В стимулюванні глядача до вкрай критичного сприйняття зображуваного Г зображенні загальновідомих тем, сюжетів, образів з несподіваної точки зору
2. Основною проблемою драми “Життя Галілея” є
А відповідальність ученого за наслідки своєї наукової діяльності Б складні відносини науки та релігії В вибір між матеріальним благополуччям та істиною Г співвідношення наукової істини й помилки
3. Галілей переїжджає з Падуї до Флоренції, оскільки А рятується від переслідувань інквізиції
Б Флоренція батьківщина руху гуманізму В хоче зайняти престижне місце при дворі Г шукає матеріальної незалежності
4. Символом матеріальної залежності генія, ученого й пересічної людини від реалій життя (матеріальних благ) у драмі є
А телескоп Б склянка молока В рукопис Г гроші
5. У фіналі п’єси Галілей так оцінює’ своє відступництво
А виправдовує його необхідністю подальшої праці, таємної боротьби
Б пояснює зречення слабкістю, уболіванням за долю сім’ї В виправдовує себе страхом тортур інквізиції Г уважає себе зрадником науки, не гідним поваги і звання вченого
(1 votes, average: 5.00 out of 5)