Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Жарти епохи

Жарти епохи

Добрий жартівник – мертвий жартівник. Думка, тоталітарного режиму часів Сталіна, коли звичайний анекдот із політичним ухилом міг призвести до розстрілу, а “шуткувати” про владу було проявом невиправдано ризикованої мужності. Зараз подібні жарти лунають на кожному кроці. А що ж було в часи, коли творив талановитий український сатирик Євген Дудар? Щось середнє між часом “сталінізму” і сьогоденням. Тобто з радянської дійсності глузували, але дуже обережно й завуальовано, приховуючи свої дотепи за формою байки чи казки. Саме так.

і чинив Є. Дудар, кредо якого було “сміх врятує світ”. А сміятися було над чим, бо у “вєліком і могучєм совєтском союзе” було стільки життєвих парадоксів, що навіть така серйозна наука, як історія не може ставитися до цих часів без долі іронії, а відголоски недалекого минулого досі є приводом для висміювання більшістю гумористів на пострадянському просторі.

Згадати хоча б хрущовську кукурудзу – “царицю полів” чи суцільно “дряхлий” партапарат 80-х років або нескінченну плутанину із заповненням різноманітних бланків, форм, депеш тощо.

Останню ситуацію взяв на озброєння Євген Дудар

при створенні своєї байки “Лісова казка”. Дія відбувається в лісовому господарстві, яке входить до тресту та постійно отримує із центру “цінні вказівки”. Висміюються, в першу чергу, надмірна бюрократія, несамостійність, незацікавленість у результатах праці господарств і, загалом, неефективна централізована система управління народним господарством у СРСР.

На одному конкретному прикладі мудрий читач бачить усі вади такої системи, а точніше те, що цей метод не відповідає не лише потребам часу, але й здоровому глузду. Чому занепадає господарство? Бо кожна з ланок є лише пасивними виконавцями без власної думки, і представники всіх органів влади все, що й можуть, так це давати методичні вказівки згідно з абсолютно теоретичними постановами правлячої верхівки. Безініціативність і байдужість працівників на місцях показується вже на початку, коли Ведмідь радісно реве, отримавши депешу з тресту. Таке враження, що усі лише тим і займаються, що сидять і чекають вказівок зверху.

Абсурдному листуванню немає ні кінця, ні краю, у цей час ніхто не піклується про ліс, а головне – така ситуація всіх влаштовує. “Те, ну вирубаємо лісочок, другий, кому від цього гірше буде? Країна велика, на всіх вистачить”. Так нещадно знищувалися природні ресурси нашої багатющої землі. Це стосувалося не лише деревини, а й газу, вугілля, руди тощо. Неекономність, відсутність усіляких рамок в експлуатації довкілля – характерні риси радянської держави.

Ми й досі не позбавилися “комплексу виконавця” – чекати з моря погоди, а краще сказати, із-за моря хазяїв – наша улюблена позиція, коли доходить до справи. У нашій мові є більше 30 синонімів до слова “чекати”. Тому й керують нашими підприємствами й тримають у руках наші долі чужинці, що лише висмоктують із України останні соки. Дехто й досі ностальгує за “чудовим” минулим, не усвідомлюючи, що корені наших проблем закладені саме в ньому і, на жаль, засіли, глибоко на ментальному рівні українця, як ті “пеньки”, і, щоб викорчувати їх, знадобиться ще не одне десятиліття. А поки – смійтеся, як заповідав нам Євген Дудар, бо дивитись на все це серйозним оком стає дедалі болючіше і страшніше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Жарту епохи: Думки тоталітарному режимі “Добрий жартівник – мертвий жартівник”. Думка тоталітарного режиму часів Сталіна, коли звичайний анекдот з політичним ухилом міг привести до розстрілу, а “жартувати” про владу було проявом невиправдано ризикованої мужності. Зараз подібні жарти звучать на кожному кроці. А що ж було в часи, коли створював талановитий український сатирик Євгеній Дудар? Щось...
  2. Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” (1891), написаної за мотивами оповідання “беззахисна істота” (1887), де героїня з’являється під прізвищем Щукіна в особі “прохачки в допотопному салопі, дуже схожою ззаду на великого гнойового жука “. Серед літературних попередниць М. гоголівська “дубинноголовой” Коробочка (обох примітно звуть...
  3. Поет своєї епохи – “Біографія”, Є. Маланюк Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та вимагає від читача неабияких знань з історії, філософії, психології та культурології. Хоч Євген Маланюк і вважав своїм духовним батьком Павла Тичину,...
  4. Поет своєї епохи А я мушу незморено-просто – Смолоскипом Тобі Одній, Я – кривавих шляхів апостол В голубі невечірні дні. (“Біографія”, Є. Маланюк) Ось такий нелегкий тягар обрав собі Євген Маланюк – відданий син багатостраждальної матері-України. . Навіть на перший погляд поезія Маланюка відрізняється від поезій його сучасників глибиною, значним психологічним навантаженням та...
  5. Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) І. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників.) ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. (Складним і загадковим називають літературознавці образ Володьки Лободи. У праці “Собор у риштованні”...
  6. Євгеній Онєгін – син своєї епохи У романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкін відтворює російське життя 20-х років XІX століття. Поет показує пробудження громадських інтересів у передових Людей свого часу, їхнє бажання до активної дії. Особиста драма Євгенія Онєгіна відобразила духовну драму прогресивного дворянства 20-х років XІX століття. Євгеній Онєгін різко виділяється серед інших героїв роману....
  7. Тургенєв і Бунін покоління однієї епохи Поезія Івана Олексійовича Буніна, одного з найбільш видатних майстрів літератури XX століття, являє приклад руху російської лірики до освоєння нових художніх стилів. Для творчості Івана Буніна характерно те, що він ніколи не поривав внутрішніх зв’язків з Росією, жив і затворів з любов’ю до неї. Дитинство і юність Буніна пройшли на...
  8. Соціально-економічні передумови культури Відродження. Загальна характеристика епохи Відродження – культурна епоха кардинальної зміни світогляду і форм життя людини. Це перехідна епоха від Середньовіччя до Нового часу. Термін “Ренесанс” (від фр. Renaіssance – Відродження) запропонували італійські гуманісти ХVІ ст., а саме художник та архітектор Джорджо Вазарі, маючи на увазі повернення до естетичних ідеалів античності, їх відродження в італійському...
  9. Один із документів епохи (за романом “Сад Гетсиманський”) Класик української літератури Володимир Винниченко у своєму листі до Івана Багряного писав: “Велике спасибі Вам… за книгу. Вона – великий і страшний документ”. Мова в листі, йшла про роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський”. Ця книга вийшла за сприяння Володимира Винниченка вперше французькою мовою. Завдяки цьому європейський читач узнав правду про...
  10. “Малюк Цахес” як твір епохи німецького романтизму Яка ж це чарівна і світла казка, що написав Гофман! Яка вона весела, яскрава і щаслива! Як у всіх казках, у ній усе закінчується добре, зло покаране, добро, винагороджене… Як вражає своїми казковими деталями світ Гофмана, населений феями! Кожний свій образ Гофман, письменник-романтик, змалю-№ гак, щоб персонаж запам’ятався надовго. Гофман...
  11. Літопис епохи (лірика) У той час л гостювала на землі, Мені дали ім’я при крещенье – Ганна. А. Ахматова Переказати біографію Поета завжди дуже важко. Де знайти слова, які не опошлили й не приземлили б учинків великої людини. Адже в них, крім звичайного “прозаїчного” змісту, укладена неповторність, унікальність життя генія. Тому ми лише...
  12. Ш. Бодлер геніальний відкривач нової епохи європейської поезії Квіти – прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світу, радості). Звичайно, свої “Квіти” Ш. Бодлер також ототожнював із чимось прекрасним, адже, пригадаймо, поет ставив перед собою завдання “видобувати Красу зі Зла”. “Квіти” Ш. Бодлера символізували не лише прекрасний Ідеал. “Квітами” можна вважати поезії Бодлера. Проте ставлення до них було...
  13. Тиціан неперевершений колорист епохи Відродження, геній живопису У 1508 році в художньому житті Венеції відбулася знаменна подія: тридцятирічний художник Джорджоне завершив роботу над розписом фасаду Фондако деї Тедески. Ця подія викликала захоплення всього міста. Цікаво те, що найбільш похвал лунало на адресу фресок не головного, а бічного фасаду. І яким же було здивування поціновувачів мистецтва, коли вони...
  14. Зображення епохи у романі М. А. Булгакова “Біла гвардія” 1. Зміст епіграфів до роману. 2. Лиховісна атмосфера добутку. 3. Міркування героїв про життя й смерть 4. Велич героїв роману. У кожної історичної епохи своє власне поняття про велич. М. Хайдеггер Роман М. А. Булгакова “Біла гвардія” був створений в 1925 році. Це добуток не може залишити байдужим читачів, тому...
  15. Колорит історичної епохи у романі П. Куліша “Чорна рада” У романі “Чорна рада” Пантелеймон Куліш на реалістичних і романтичних засадах зображує історичні події 1663 р. на Україні, характерні для тогочасної епохи особливого напруження суспільних пристрастей. Письменник створює широку панораму української дійсності XVІІ ст., виводить характерні постаті з різних суспільних прошарків того часу. Передати колорит історичної епохи йому допомагає змалювання...
  16. “Основні цінності епохи Просвітництва” Просвітництво є необхідним ступенем культурного розвитку будь-якого суспільства, яке відходить від феодального способу життя. Просвітництво у своїх основах демократичне, а головні цінності епохи просвітництва – виховання і освіта та залучення до цього усіх прошарків населення. Просвітителі висунули свою ідею формування особистості і показали, що кожна людина відрізняється розумом, фізичною і...
  17. Дух прекрасної епохи – Анри де Тулуз-Лотрек Тулуз-Лотрек дуже тонко організує характер розгляду кожної афіші. Розглянемо як приклад афішу “Ла Гулю в Мулен-Руж” (1892 ). Уже з першого погляду ми охоплюємо всю композицію цілком, – і це визначається ритмічними повторами:гротескно розставленим ногам танцівниці вторять перпендикулярно спрямовані руки її партнера Валентина, білій спідниці Ла Гулю – обрису жовтої...
  18. Образ революційної епохи в добутках С. Єсеніна Початок двадцятого століття – один з переломних моментов в історії не тільки Росії, але й усього человечества. Революція стала для всіх найсильнішим потрясением, що положили кінець старому миру й заявив про створення миру нового. Але цей новий, світлий мир був так примарний і далекий, а реальність так неоднозначна, складна й...
  19. Виклад сюжету збірників повістей епохи Мін Вань був чаеторговцем, а допомагав йому Тао по прозванню Залізний Чернець. Приворовивал він у хазяїна хоробро. Раз застукав його Вань за підрахунком украдених грошей та й вигнав. По всьому місту колишнього слугу злодієм знеславив, так що Залізного Ченця ніхто прислужувати не брав Той уже оголодал до останньої крайності, утомився проклинати...
  20. Лєрмонтовський роман – твір, народжене після декабристської епохи Спроба “ста прапорщиків” змінити суспільний лад у Росії обернулася для них трагедією. У “Герої нашого часу” отримали переломлення напружені роздуми письменника про загальні закономірності розвитку людства і про історичні долі Росії. У романі, як і у вірші “Дума”, увагу Лєрмонтова зосереджено на сучасній автору епосі. В образі Печоріна Лєрмонтов втілив...
Жарти епохи
«
»