Жанрові особливості давньокласичної східної поезії
Поезія середньовічного Сходу в першу чергу пов’язана з великими перськими іменами – Рудакі, Фірдоусі, Хайям, Нізамі, Сааді, Хафіз.
Поезія для персів стала тією сферою духовного життя, де найповніше виявився народний геній. З названими іменами пов’язане й відродження культури східноіранських племен (предків таджиків), їх рідної мови – фарсі (стара форма сучасних перської й таджицької мов). Мовою фарсі й була створена чудова поезія, що своїм корінням сягала народної лірики.
Оспівування величі духу й високих почуттів людини,
Найвищою поетичною формою вважалася касида. В Ірані в X ст. касида стала невід’ємною складовою частиною палацового етикету. Головне призначення касиди – звеличення правителя.
Особливо популярною серед перських авторів була кита. Так, наприклад, у формі кита можна було скласти письмове прохання, призначити зустріч, вибачитися за відсутність на придворному бенкеті тощо. Збірники ж своїх віршів східні поети називали диванами.
Найекзотичнішою
Стислістю й образністю відрізнялися довершені за змістом чотиривірші – рубаї.
Рубаї – основний жанр віршованих творів Омара Хайяма. Особистість цього поета дотепер овіяна легендами. Хайям відомий як автор глибоких філософських трактатів; він займався фізикою, історією, політикою, музикою. Але в історію світової культури увійшов як поет. Рубаї Хайяма перекладені багатьма мовами світу й вважаються шедеврами поетичної творчості. Його короткі чотиривірші поєднують у собі філософською думку, образність і музичну ритмічність. Ще одна характерна риса його віршів полягає в тому, що писалися вони не для широкої публіки, а для себе, у хвилини роздумів. Поет постійно звертається до питання, яке тривожить його весь час,- у чому полягає сенс життя. Автор закликає цінувати життя, кожну його мить, бути відповідальним за кожний вчинок:
Хай кожна мить, що в вічність проймане,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут,- життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.
Є в Хайяма вірші, що вражають логічною точністю, філософською глибиною, похмурою й зухвалою іронією.
На Долю нетривку не покладай надій
І часу гострий меч розпізнавати вмій!
Халву, що покладе тобі Фортуна в рота,
Ковтать не поспішай, бо є отрута в ній.
Не тільки Хайям ставив собі й небу болісні питання, однак він був пер-шопрохідцем цієї теми. Для поета існування Бога не підлягало сумніву, але було гіркою реальністю. Хайям не впевнений у справедливості Всевишнього, він також не впевнений і в його “здоровому глузді”. Не розкривши численних таємниць буття, які тривожили його, мудрець-поет поставив своїм читачам безліч нерозв’язних задач. Здобувши загальну славу, завоювавши весь світ, Омар Хайям в кінці-кінців залишається все ж таки не пізнаним.
Ще одне велике ім’я східної поезії – Нізамі. Його звичайно порівнюють із Данте й Шекспіром. Але навіть якщо залишитися в рамках однієї тільки перської літератури, то вилив Нізамі на подальший її розвиток справді величезний.
Славу Нізамі приніс збірник “Хамсі”, що складається з п’яти знаменитих епічних поем; його перу належить також збірник (диван) ліричних віршів.
Найбільший інтерес представляє поема “Лейлі й Меджнун”, яку порівнюють із шекспірівською трагедією “Ромео й Джульетта”. В основу поеми покладена легенда про трагічну любов юнака Кайса, прозваного Меджиуном (що означає “одержимий”, “божевільний”), до красуні Лейлі. Лейлі й Меджнун з дитинства росли разом і полюбили один одного, але батьки Лейлі були проти їхнього шлюбу й видали її за багача. Меджнун пішов у пустелю й став жити серед диких звірів, складаючи прекрасні пісні про любов. Незабаром помирає Лейлі. Меджнун не залишає могили своєї коханої, доки не помирає від виснаження. Смерть закоханих, за задумом Нізамі, має тільки одне виправдання: страждання очищує їхні душі.
“Ідеального закоханого” Мєджнуна його почуття перетворює в “ідеального поета”, відкриває йому найвищу містичну мудрість, дає розуміння “мови птахів”. Розлучений з коханою у світі земному, він знаходить її у світі своєї поезії, що несе високе світло пророцтва.
Нізамі надав арабській легенді довершеної композиції, розвинув характери героїв, створивши високомистецький твір. Імена героїв поеми стали загальними назвами – символами нещасливого кохання. Протягом декількох століть жанр поеми в літературах Сходу розвивався під впливом Нізамі.
Поезію Сходу можна назвати золотою сторінкою у книзі світової літератури. Давньосхідні класики збагатили поезію не тільки різноманітними жанровими формами, але й внесли до неї неповторну філософську мудрість і пошук прекрасного. Через століття поезія Сходу несе в собі поняття любові й дружби, мужності духу й справедливості, любові до батьківщини й рідної мови – у цьому головне її значення для читача.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)