Жанр сонета в поезії доби Відродження
Термін “Відродження” почали застосовувати ще в XVI столітті у зв’язку з живописом. З часом поняття “Відродження” набуло широкого змісту. “Загалом Відродження – це теорія і практика гуманізму. Ренесансний гуманізм обгрунтовує новий ідеал людини – творчої особистості, здатної до самопізнання, покликаної пізнати і перетворити світ, відкрити себе і перетворити себе”.
Автор відомого трактату “Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів”(1550) художник Джорджо Вазарі писав про відродження
В основі культури доби Відродження головним є принцип гуманізму. Поняття “гуманізм” (лат. питапиз – людський, людяний) філософська література трактує у двох значеннях. У широкому – як систему ідей і поглядів на людину як найвищу цінність; у вузькому – прогресивна течія західноєвропейської культури доби Відродження, спрямована на утвердження поваги, гідності й розуму людини, її права на щастя, вільний вияв почуттів
Культура Відродження (Ринашименто – італійською, Ренесанс французькою мовою) виникла в Італії, згодом охопила Францію, Іспанію, Англію, Чехію і Польщу. У становленні мистецтва Відродження важливого значення набула антична культура. Свого часу класики марксизму зазначали, що врятовані під час падіння Візантії. рукописи, знайдені в руїнах Риму античні статуї показали Заходу новий світ – грецьку дає сть, в Італії розрочався небувалий розквіт мистецтва, який став відблиском класичної давності і якого ніколи більше не вдалося досягти.
Мистецтво Відродження пройшло кілька етапів: Проторенесанс (XII-XIII ст); Раннє Відродження (XIV-XV ст.); Високе Відродження (90і роки XV ст. – перша третина XVI ст.); Пізнє Відродження (друга половина XVI ст.).
У різних країнах становлення Відродження мало свої особливості: так, наприклад, у Нідерландах не було етапу Високого Відродження. Класичною країною Відродження стала Італія, де яскраво виокремилися усі його періоди. Італійське мистецтво доби Відродження на всіх етапах розвитку упродовж майже трьох століть піднімалося до значних творчих висот. Усі без винятку види мистецтва переживали злет.
Термін “Проторенесанс” увів у наукове використання швейцарський історик Я. Буркхардт (1818- 1897). У XII-ХНІ століттях Італія складалася з кількох великих держав,- Папської області, Міланського герцогства, Флорентійської і Венеціанської республік і Неаполітанського королівства. Політична влада в них зосередилась у руках купців і ремісників. Нові умови культурі, яка характеризувалась інтересом до людини, до античності. Перехід від культури середньовіччя до культури нового часу в умовах старогрецьких і давньоримських традиціях виявився передовсім у Флоренції.
Розвитку літератури, зокрема поезії, сприяв винахід у середині XV століття книгодрукування. У цьому ж столітті з Візантії до Італії емігрували вчені, завдяки. яким було зроблено переклади майже всіх старогрецьких поетів на чолі з Гомером і праці філософів, серед яких роботи Платона.
Література. Біля витоків сонета стояли італійські митці слова. У XIII столітті сонет стає відомим завдяки творчості поетів нового “солодкого стилю”, найвідоміші з яких Гвідо Кавалькантї, Чіно да Пістоля. Велике значення для розвитку італійської літературної мови мала творчість тосканського поета Данте Алїг’єрі (1265-1321) – останнього поета середньовіччя і разом з тим першого поета нового часу, автора “Божественної комедії”. Його збірка сонетів “Нове життя” – перлина світової любовної лірики, котра укладена в 1293 році, вважається першим автобіографічним твором у європейській літературі. Багато з історії життя Данте залишилося невідомим, але навіки в світовій літературі зберігся образ жінки і неземна любов до неї:
Кохання колір, стишений журбою. І милосердя риси чарівні Ваш вид прибрав у мудрій таїні, Як ви побачили перед собою Мій тихий погляд, спалений сльозою, Ви донну нагадали, що мені і серце, й ум осяяла красою. Очей від вас не можу відвести. Які не знають іншої мети, Як сплакувати вічну безнадію. Ридати силу дасть мені ваш дух, А сльози – се отуха всіх отух, Та плакать перед вами я не смію.
Найвидатніший Твір Данте – поема ” Божественна комедія “, назву якої “божественна” (“прекрасна”) запропонував перший біограф Данте – Джованні Боккаччо, написана в поширеній у середньовічній літературі формі “видіння” (1307-1321 рр., видана 1502 р.).
На цьому етапі ми можемо провести бесіду з учнями, котрі з уроків зарубіжної літератури знають, що в трьох частинах поеми “Божественна комедія” – “Пекло”, “Чистилище”, “Рай” – Данте відтворив уявну мандрівку до потойбічного світу, здійснену ним разом з римським поетом Вергілієм (70-19 рр. до н. е.), який уславився поемою ” Енеїда “.
До яскравих представників Проторенесансу або Передвідродження належать англійський поет, основоположник англійської національної літератури Д. Чосер (1340-1400 рр.), французький поет, автор творів сатиричного спрямування Ф. Війон (1431 – після 1463 р.), нідерландський живописець і мініатюрист Ян Ван Єйк (1390-1441 рр.) та інші.
Живопис. В оточенні Данте було багато талановитих митців, однак Легенда поєднала його ім’я з іменем Джотто, основоположником нового напряму в живописі. Джотто ді Бондоне (1266/67-1337) – художник, архітектор, скульптор, поет, мистецтво якого утверджує цінність реальної людини. У своїй творчості Джотто відходить від візантійської манери та додає великої природності, моральноетичної глибини та емоційності.
Значний його внесок у розвиток живопису: на Теми життя Марії і Христа епічний цикл фресок каплиці дель Арена в Падуї (церква Марії Милосердної побудована 1303-1305 рр. на місці зруйнованого давньоримське го цирку), які збереглися до наших днів. Традицій? релігійні сюжети художник Джотто зумів наповнити не вим змістом. Розписи покривають стіни невеликої Зс розміром і прямокутної за формою каплиці. На вхідні! вузькій стіні розміщена сцена “Страшний суд”, навпрс ти – “Благовіщення”. На бокових стінах фресю розміщені в три яруси; витончено обрамлені, вони утворюють послідовну розповідь. Релігійну легенду художник трактує як реальну подію.
Образи Священного Писання набувають під рукою художника життєвості глибини почуттів, а зображені фігури – могутньої пластичності. Елементи пейзажів і будівель окреслюют: місце події. Найбільш значними є ті фрески, які передають характери героїв, що розкриваються в їхні;вчинках, рухах, жестах. Так, сцена “Поцілунок Іуди” сприймається як драматична оповідь. В її центрі серед апостолів і стражників виділяються Христос та Іуда – лицемірний зрадник Учителя. Христос, як носій високої ідеї морального удосконалення, стійкості і мужності, прекрасний у своєму благородстві, стриманост і спокої.
Його погляд, сповнений докору, спрямований у бік Іуди. Глибокий моральноетичний зміст цієї сцени підкреслює непереможну силу композиції.
Велич і драматизм фрески “Оплакування Христа” підкреслюється пейзажними замальовками; схил гори розгорнутий таким чином, щоб краще бачити головних дійових осіб: мертвого Христа і скорботну Марію, яка схилилася над сином. До них звернені печальні погляди похилених людей.
У творчості Джотто ді Бондоне дослідники виділяють характерні чотири “комплекси” – “іконний”, “побудову у кубічному просторі”, “реалістичні символи” і “видовищне начало”. Та найголовніше його досягнення – нове розуміння особистості, утвердження високих моральних принципів людини.
Мистецтво Джотто поклало початок живопису доби Відродження і надихнуло його послідовників на пошуки більш глибоких засобів реалістичної виразності. Однак тимчасове повернення до середньовічних традицій загальмувало розвиток реалізму та сприяло пожвавленню готичних рис у мистецтві.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)