Жага до життя (за однойменним оповiданням Джека Лондона)
Нещодавно ми увiйшли до нового столiття, а разом iз ним – i до нового тисячолiття. Кожного разу такий рубiж важко давався людству, йому було нелегко звикати до нових ритмiв iсторiї, думок, почуттiв. Зараз космiчнi кораблi покоряють Всесвiт, долетiти до Америки є справою кiлькох годин. А на початку нашого, тепер уже минулого столiття, ця країна була “краєм свiту” i багатьом здавалася таємничою. Особливо пiсля вiдкриття великих запасiв золота на Алясцi у Клондайку, та i саме це слово, – назва мiста, стало означенням великих багатств, часто – невичерпних.
Природно,
Напарник Бiлл кидає його напризволяще, але й сам терпить поразку у життєвiй боротьбi – кiлька тижнiв потому Том знаходить його кiстки, обгризенi вовками. Том виживає не тому, що вiн фiзично сильнiший за Бiлла, а тому, що виявляє закладенi в ньому i притаманнi всiм лондонiвським
Томовi притаманнi риси, характернi для всiх героїв “пiвнiчних” оповiдань Джека Лондона – всi вони сильнi, смiливi люди, якi не вiдступають перед труднощами i небезпекою. Тверда воля, наполегливiсть у досягненнi мети – ось їхнi характернi риси. А людянiсть допомагає не переродитися у хижакiв, що приїхали на Аляску тiльки за золотом. Пiвнiч приваблює Тома, як й iнших, можливостями виявити свої енергiю, здiбностi, мужнiсть. I вiн, герой оповiдання “Жага до життя”, здобуває свою першу перемогу. Впевненi, що пiсля неї йому будуть не страшнi усi випробування та незгоди.
Джек Лондон прожив коротке, всього 40 рокiв, але дуже напружене життя й залишив велику спадщину. Героїв його творiв майже неможливо вiдокремити вiд особи автора, тому що бiльшiсть iз них мають автобiогра фiчний характер i вiдбивають особистiсть письменника. Доля його складалася нелегко. Батьки розiйшлися ще до народження письменника, i виховувався Джек у сiм’ї вiтчима, прiзвище якого вiн зробив своїм лiтературним псевдонiмом. Сiм’я жила бiдно, i Джек рано почав працювати, був робiтником на джгутовiй фабрицi, консервному заводi, матросом на суднi, що добувало морських котикiв. Зазнав i безробiття, i ув’язнення за бродяжництво. У пошуках кращої долi, як i тисячi iнших, вирушає на Аляску, де вiдкрили золото, але розбагатiти йому не поталанило. Єдиний скарб, що вивiз Джек Лондон з Аляски, – це глибокi враження вiд природи пiвночi та характерiв людей, з якими звела його доля. З дитинства Джек Лондон був жадiбний до читання, мрiяв стати письменником. Досвiд життя в умовах пiвночi дав йому нову i самобутню тему. Лондон пише першi оповiдан ня, та надрукувати свої твори йому не вдається.
Письменнику виповнилося 23 роки, коли його оповiдання “За тих, хто в дорозi” пробилось до читача. Уже в цьому першому надруковано му творi визначилась головна тема його творчостi: боротьба за життя як сенсу iснування. Ця тема об’єднує у творчiй спадщинi навiть, на перший погляд, дуже рiзнi творi: такi, як оповiдання збiрок “Бог його батькiв”, “Дiти морозу”, повiстi про тварин “Бiле Iкло”, “Поклик предкiв”, романи “Морський вовк”, “Залiзна п’ята”, “Маленька господарка великого дому”, автобiографiчний роман “Мартiн Iден”. У цих творах письменник змальовує героїв, що шукають своєї долi, вiдстоюють свою життєву позицiю, приходять на допомогу один одному навiть цiною свого життя. Вони простi й суворi, сильнi й щирi у проявi своїх почуттiв. Природу i людину автор сприймає як суцiльне. Вiддаючи данину людському розуму i вмiнням, розкриває мудрiсть одвiчних природних стосункiв, вiн засуджує людський iндивiдуалiзм, прагнення до панування над природою i людьми. Цю позицiю автора вiдчувають читачi повiстi “Бiле Iкло” на прикладi головного героя – собаки-вовка. Бiле Iкло стає на захист людини, тому що розумiє любов i справедливiсть, з якими ставиться до нього його господар. Вiн перемагає свiй страх перед смертю, iнстинктом, щоб врятувати життя людям.
В автобiографiчному романi “Мартiн Iден” жага до життя головного героя розкривається своєрiдно. Молодий моряк, що знав лише темнi сторони життя, пияцтво, бiйки та брутальнi лайки, випадково розкриває зовсiм iнший свiт. Одного вечора вiн стає на захист молодого шляхетно го Артура Морза. Артур запрошує його в гостi, знайомить зi своєю родиною, сестрою Руфь. Мартiн закохується в дiвчину, вона здається йому взiрцем всiх найкращих рис. I Мартiн хоче бути гiдним її. Вiн починає багато читати, i згодом йому спадає на думку самому стати письменни ком. Вiн прагне до нового життя, i ця жага робить його невтомним i самовiдданим, та Руфь i Артур – люди, яким властивi всi забобони їхнього оточення. Вони не вiрять у можливостi Мартiна, а Руфь лякає сила його кохання. Мартiн надсилає свої нариси i оповiдання в газети i журнали, та жоден з них не друкується, але Мартiн не здається. Визнання приходить до Мартiна, вiн стає дуже популярним письменником, i тепер Руфь готова пов’язати з ним своє життя. Мартiн досяг своєї мети – i його залишила жага життя, тепер йому все байдуже, навiть кохання Руфь. Розчарований, вiн закiнчує життя самогубством.
Джек Лондон образом свого героя доводить читачам, що людина сильна своїм прагненням до мети, але суспiльнi умови знесилюють людину в боротьбi за неї. Людина може перемогти природу, вижити навiть у жорстоких умовах Пiвночi, якщо в неї є мета.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)