Жадан Сергій Вікторович Переваги окупаційного режиму
1
В один із днів повернеться весна.
З південних регіонів батьківщини
Потягнуться птахи, і голосна
Свистулька вітчизняної пташини
Озвучить ферми і фабричні стіни,
І грубий крій солдацького сукна,
І ще багато всякого гівна. 2
Але печаль лягає на поля.
Нужда голімі розправляє крила,
Докіль поет тривожно промовля:
Я є народ, якого правди сила;
Цю жінку я люблю, вона просила. 3
Сумна країна у години скрут.
Блукає міщанин поміж споруд,
З усталеним природнім артистизмом
Говорить і його словесний
Повніє нездоровим еротизмом
І побутовим антисемітизмом. 4
Сколовши босі ноги об стерню,
Старенький Перебендя коло тину
Ячить собі, що, скурвившись на пню,
Лукаві діти в цю лиху годину
Забули встид, просрали Україну,
Забили на духовність і борню,
І взагалі творять якусь фігню. 5
Бідує місто. Кинувши фрезу,
Робітники на заводському ганку
Лаштують косяки, бузять бузу,
Розводять спирт, заводять варшав’янку
І, втерши соплі та скупу сльозу,
Майовку перетворюють на п’янку. 6
Село мине спокуту цю тяжку.
Село – це корінь нації, це води,
Що
Довірившись сільському ватажку,
Заводить, навернувшись до природи,
Народні сороміцькі хороводи. 7
Тому життя ніколи не втрача
Своїх прозорих гомінких проекцій.
Стрімкий юнак, легке дитя ерекцій,
Хапа за руку втомлене дівча,
І вже вони – аж дня не вистача –
Займаються конспектуванням лекцій,
Зневаживши вимоги контрацепцій. 8
І лиш зоря над містом пролягла,
Юнак змахне краплини із чола
І молодечо усмішкою блисне.
Бо попри те, дала чи не дала,
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград – красиве і корисне.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)