Землі рідної минула доля. (Історичні добутки А. С. )
) Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала Пушкіна, як поета, так і прозаїка. Їм були створені такий добутки, як “Пісня про віщого Олега”, “Бородінська річниця”, “Полтава”, ” Мідний вершник “, ” Борис Годунов “. ” Історія Пугачевского бунту” і звичайно ж ” Капітанська дочка “. Всі ці добутки описують різні історичні події, різні історичні епохи: починаючи з напівлегендарних подій, описаних у давньоруському пам’ятнику “Повість минулих літ”, закінчуючи зовсім ще свіжими в пам’яті поета
Один з перших таких добутків “Пісня про віщого Олега”, написана в 1822 році, у якому дається поетична версія автора про кончину великого російського князя, що прославився своїми вдалими військовими походами й перемогами над сильними ворогами, зокрема, над Візантією: “Твій щит на вратах Цареграда”. Тема торжества російської зброї, героїзму російського народу, переможця й визволителя, яскраво й сильно звучить у добутках, присвячених Вітчизняній війні 1812 року. Як прекрасні рядки сьомої глави “Євгенія Онєгіна”, що оспівують подвиг Москви
Одне із центральних місць у Творчості Пушкіна займає образ Петра 1. Пушкіна бачив в образі Петра 1 зразкового правителя держави. Він пише в поемі “Полтава”: Була та неясна пора, Коли Росія молода, У бореньях сили напружуючи, Мужніла з генієм Петра. Схожі думки зустрічаються й в “Мідному вершнику”, де він говорить про славне правління Петра, називаючи його “владарем долі”, що подняли “Росію дибки” і що прорубили “вікно в Європу”. Незакінчений добуток “Арап Петра Великого” продовжує цю тему. У цьому добутку поет розповідає нам про свого предка, прадіда Ибрагиме Ганнибале.
У драмі “Борис Годунов” звертається Пушкін до іншої епохи, епосі неясного часу. Це був період найтяжких випробуванні для Росії. Драма “Борис Годунов” у певному змісті новаторський добуток, у якому народ показаний рушійною силою історії. У цьому добутку автор, передбачаючи Достоєвського, розвінчує теорію, що нібито ціль виправдує засобу. Обоє й цар Борис, і Розкольників роблять злочини, виправдуючи себе “благими намірами”, забуваючи, що саме ними вимощена дорога в пекло. “Капітанська дочка” найбільш значний історичний Твір Пушкіна по обсязі дослідницької роботи, що проробив автор
“Капітанську Алл С о ч. Р У дочку” автор написав, працюючи над “Історією Пугачевского бунту” документальним добутком з масою свідчень, що характеризують жорстокість протиборчих сторін. Але “Капітанська дочка” цей художній твір. На різницю цих двох добутків указувала Марина Цветаева в есе “Мій Пушкін”, по-своєму оригінально провівши границю між поняттям реалізму й романтизму. Пушкіна-Дослідник знає криваву ціну повстання з усіма жахаючими подробицями. Пушкіна-Поет пам’ятає про неї, вустами Швабрина лякаючи Машу долею Єлизавети Харловой.
Пам’ятаємо про неї й ми, думаючи про можливість Гринева відправитися, як і його прототип, сержант Кармицкий, з каменем на шиї “долілиць по Яїкові”. Цю поетизацію, цей романтичний ореол навколо Пугачова, створений Пушкіним, Марина Цветаева назвала словом “чара”. У повісті “Капітанська дочка” Пушкін уперше розробив новий епічний жир жанр історичної повісті, історичного роману. Віддаючи данину поетові, наш сучасник Давид Самойлов так напише про цей дивний добуток: Селянський бунт, Початок росіянці прози, Не свифтов сміх, Не вертеровы сльози, А заячий тулупчик Лугача, Насильно знятий з панського плеча. “Капітанська дочка” є початком російської історичної прози
Без її не було б “Тараса Бульбы” Н. В. Гоголя, “Війни имира”Л. Н. Толстого, “Петра 1” А. Н. Толстого
(1 votes, average: 5.00 out of 5)