Зегар з полузегарком І. Величковський

Зегар з полузегарком

Автор к читателю:

І о смерті пам’ятай, і на суд будь чуткий,

Вельми час біжить скоро, в бігу своєм прудкий.

Минути

До Зегарка належать єще і минути,

Прето подобно і тих не треба минути.

Минути всіх общії

Минет младенчество.

Минет отрочество.

Минет юношество.

Минет мужество.

Минет старчество.

Минет престарілость.

Минет весна.

Минет літо.

Минет осінь.

Минет зима.

Минуть всі літа.

Минуть всі времена.

А над все минет час покаянія.

Минути злих

Минет

Минет багатство.

Минет честь.

Минет п’янство.

Минет помпа.

Минет гордость.

Минет пиха.

Минет тщеславіє.

Минуть високії думи.

Минуть похлібства.

Минуть пещоти.

Минуть банкети, піятики,

Минуть служби.

Минуть дружби.

Минуть жарти.

Минуть сміхи.

Минуть утіхи. Минуть роскоші.

Минуть скарби.

Минуть ради.

Минуть зради.

Минет хитрость.

Минет ошуканство.

Минет клямство.

Минет зайзрость.

Минет ненависть.

Минет урода.

Минет тілесная красота.

Минет мужность.

Минет сила.

Минет красномовство.

Минет удатность.

Минет

Минуть драпіжства.

Минуть кривоприсяжства.

Минуть і прочая безчисленная суетная,

Альбовім все суєтіє чоловічєськоє,

Єлико не будет по смерті,

Не пребудет багатство, не снійдет слава,

Нашедши бо смерть, вся сія погубить.

Минути добрих

Минуть хороби.

Минуть преслідування.

Минуть мученія.

Минуть біди.

Минуть скорбі.

Минуть сльози.

Минуть обиди.

Минуть рани.

Минуть наруганія.

Минет голод.

Минет прагненнє.

Минет нагота.

Минет убозство.

Минет каліцтво.

Минет сліпота.

Минет німота.

Минет хромота.

Минуть труди, невчаси, невпокої.

Минет всякое злое.

Дві страшнії минути

Мовить бовім Господь: “Небо і земля мимо ідуть”.

Із книжечки

“Млеко, од овці пастиру належнює, або труди поетичьцкії, во честь преблагословенної діви Марії составленнії…”

Р

О

К

У

Аз млеком питала

Христа в літєх мала,

Чистаго младенця

А тварєм первенця.

Предмова до чительника

Уважаючи я, іж многії народове, звлаща в науках обфітуючії, много мають не тілько ораторських, але і поетицьких, чудне а містерне, природним їх язиком, од високих разумов составленних трудолюбій, которими і самі ся тішать, і потомков своїх довціпи острять, я, яко істинний син Малоросійської отчизни нашої, боліючи на то серцем, іж в Малой нашой Росії до сих час такових ні од кого типом виданих не оглядаю трудов, з горливості моєї ку милой отчизні, призвавши бога і божію матку і, умислив єм, іле зможность подлого пу мойого позволяла, нікоторії значнійшії штуки по-етицькії руським язиком виразити, не з якого язика на руський онії переводячи, але власною працею моєю ново на подобенство інородних составляючи, а нікоторії і ціле руськії способи винайдуючи, которії і іншим язиком ані ся могуть виразити.

Найдовавєм теж в штучках іноземних многії оздобнії і містернії штучки, але не на славу божію, тілько на марнії сьогосвітнії жарти виданії, з которих я, тілько способ взявши, ложив-єм труд не ку якому, не дай боже, тщеславію, але щегульне ку славі бога слави і славної владичиці нашої богородиці і прісно діви Марії а на оздобу отчизни нашої і утіху малоросійським сином її, звлаща до читання охочим і любомудрии.

Упевняю теж ласкавого еля, іж єсли сії вірші мої скоро йдет, не уважаючи, що ся в кождом за штучка замикаєт, мало, або жодного не однесет пожитку. Леч єсли над кождим віршиком так ся много забавить, аж поки зрозумієт, що ся в нім за штучка замикаєт, вельце ся в них закохаєт. Іди ж тут жадних простих (которих і простаки складати могуть) не маш віршов, тілько штучки поетицькії, которії любо суть короткії, маленькії, але великую компонуючим їх задають трудность і довгого, поки ся зложать, потребують часу. Суть з них нікоторії, яко то рак літеральний і вірш чворогранистий, которії і за місяць ледво ся зложать. Хто єт, певне мі то признает. А прето, ласка ительнику, єсли з них хочеш однести утіху, довго поймуй їх, і єсли би ся которая штучка здала бути до поймовання претрудною, слушная річ, єдного і другого призвавши, спольне ся домишляти. Гди ж всі все можем, а єдин всього знати не может,

Кроме всемогущаго бога, которий як дав мні охочо попрацювати, так і любві твоїй да подасть охочо читати і поймовати. В недостойних молитвах моїх горячо о тоє всемогущую його помощ благаю.

Любві твоїй всіх благ желатель і бого

Іоанн В ський, недостойний з пресвітеров

Ехо

Єст вірш, в котором, якоби нікоє ехо, то єст одзов, до кождого стихав конця дві силяби, з конечних же літер уформованії, одзиваються.

– Что плачеши, Адаме? Земнаго ли края?

– Рая.

– Чому в онь не внійдени? Боїш ли ся брани?

– Рани.

– Не можеши ли внійти внутр його побідно?

– Бідно.

– Їли возбранен тобі вход єст херувими?

– Іми.

– Одкуду дієт ті ся сицевая досада?

– З сада.

– Кто ті в саді снідь смертну подаде од древа?

– Єва.

– Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?

– Адський.

– То сієши сльозами не без вини поле?

– Оле!

– Одселі вся будеши со трудом стяжати?

– Жати.

– Одселі тебе, чаю, смерть возьмет ко гробу?

– Обу.

– То смерті уже єсте во віки предані?

– Ані.

– Одкуду же жизнь паки начнете взимати?

– Мати.

– Мати, чаю, одродить вас, Христова?

– ва.

– Плодом ли пречистая матері ожисте?

– Їсте.

– О би і нас спасл тот плод дівия утроби!

– Оби.

Рак літеральний

Єст вірш, котрого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають. Мене ради на радость богом міру данна

Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,

Анна дар і мні сін мира данна,

Анна пита мя я мати панна.

Знай всяк, аз в небі єсм чиста нива,

А відай там я мати а діва.

Знай о небі, чистая ниво,

Тамо мати а діво.

Тебі силной все небо отверзеся само,

0 О мати великая аки лев і тамо.

1 Аки лев і тамо о мати велика

2 Аки Лот о мати і тамо толика

Лот – з святих чина, ти – з святійших лика.

Марія в небі і по смерті жива,

А відай тамо то мати а діва…

Аще би і під морем могл люд пребивати

3 І тамо відом Ісус ім, о діво мати.

Од гроба Климентія мощно то познати…

Рак словний

Єст вірш, которого не літери, але слова вспак читаються.

Високо діва єст вознесенна,

Глубоко яко бяше смиренна.

Рак прекословний

Єст вірш, которого слова, вспак читаючися, противний текст виражають.

Бця

Со мною жизнь не страх смерті,

Мною жити не умерти.

Єва

Авель

Abel

Богу пожру жертву тучну не худую,

Многу не малую, благую не злую.

Sacrum pіngue dabo non macrum sacrіfіcabo

Каїн

Caіn

Чворогранистий

Єст вірш, в котором так вздлуж, яко і вшир

Єден же текст виражається.

Маріє Ти

Єдина

Мати

Богу

Сину

Ти

Паче

Всіх

Вишшему

Возлюбленна

Вину

Єдина

Всіх

Надеждо

Творцу

Ти

Предстани

Мати

Вишньому

Творцю

Стани

Прісно

За ни

Богу

Возлюбленна ти

Прісно

Діво

Зіло

Сину

Вину

Предстани за ни

Зіло

Сміло

Порядний непорядок

Єст вірш складне помішаного порядку, которий як ся маєт винайдовати, нижей указано єст.

Отець,

Ізбра,

Син,

Возлюби,

Утішитель,

Сниска,

Дшер,

Красну,

Матер,

Благу,

Невісту,

Чисту.

Тут такий порядок маєт бути:

Отець дщер ізбра красну,

Син матер возлюби благу,

Утішитель невісту сниска чисту.

Акростихіс

Єст вірш, котрий краєгранесієм, то єст початковими літерами,

Ім’я сіє Марія ізображает, а до того і літери, яко то М, А, Р

І прочії, що значать, прозвиськом виражаєт.

Мисліте, мисль імійте, но не мощно знати,

Аз, діва, како могох господа зачати.

Рци токмо со вірою, всяк христіянине,

Іже вся свідий, боже, ти віси єдине,

Аз, чиста єдина, діва ношу сина.

Таковий вірш не может зложитися римським язиком, бо у них літери не виражають слов.

Акростихіс вторий,

Так же краєгранесієм тоє ж пречесное ім’я Марія виражаючий,

Тілько першії мови в літерах числом замикаючий, яко то: М

Значить “четиридесять”, А – “єден”, Р – “сто”, і проч.

М. деньми землю одождивий

А. тойжде, Маріє, бог син твой правдивий.