Збирання та дослідження ліричних пісень

Перші публікації українських пісень з´являються наприкінці 18 ст. у російських збірниках М. Чулкова, В. Трутовського, І. Прача та ін. Окремим збірником українських пісень є “Малоросійські пісні” М. Максимовича (1827), де міститься понад 100 текстів. У наступному його збірнику “Українські народні пісні” (1834) він подає Твори за циклами: пісні військові, бурлацькі, чумацькі. На цей період припадає і початок вивчення української народної лірики. Зокрема, з´являється дисертація О. Бодянського про народну поезію слов´янських племен,

магістерська дисертація М. Костомарова “Об историческом значении русской народной поэзии”, його дослідження “О цикле весенних песен в народной южнорусской поэзии” (1843) та коментарі до збірника “Народые песни, собранные в западной части Волынской губернии” (1844).

На західноукраїнських землях вперше українські ліричні пісні вийшли друком у збірках Вацлава з Одеська “Пісні польські і руські люду галицького…” (1833) та Жиготи Паулі “Пісні люду руського в Галичині” (1839-1840). Помітним явищем було також видання альманаху “Русалка Дністровая”, куди увійшли окремі зразки текстів. Цінні

за зібраним матеріалом були збірники А. Метлинського, П. Лукашевича, а особливо М. Лисенка “Збірник українських пісень”, куди увійшло 40 творів з нотами (1858). О. Серов у статті ” Музика південноруських пісень” (1861) вперше обгрунтував потребу вивчення мелодій народної лірики.

З грунтовними науковими розвідками виступив О. Потебня у двотомній праці “Пояснення малоруських і споріднених народних пісень” (1883-1887). Значним досягненням української фольклористики було видання І. Рудченком збірки “Чумацькі народні пісні” (1874) з обширною передмовою. На кінець 19 – початок 20 ст. припадає публікація семи випусків “Збірника українських пісень”, укладеного М. Лисенком (1868-1907) по сорок пісень у кожному, та Дванадцять видань “Збірника народних українських пісень”. Проблеми народної лірики у своїх працях досліджували М. Драгоманов, П. Житецький, М. Сумцов.

Велику роль у збиранні і вивченні жанру відіграв І. Франко. Зокрема, цій проблемі він присвятив ряд наукових досліджень: “Жіноча неволя в руських піснях народних” (1882), “Як виникають народні пісні” (1887), “Про музичну форму староруських пісень і віршів” (1900), “Спроба систематики українських пісень 18 віку” (1908), “Студії над українськими народними піснями” (1913). У справі вивчення ліричних пісень значну роль відіграли праці В. Гнатюка, Д. Яворницького, Я. Новицького, К. Квітки, а особливо – Ф. Колес-си “Ритміка українських народних пісень” (1907), “Українська Народна пісня на переломі 17-18 вв.” (1928).

Серед сучасних українських дослідників виділялися О. Дей (най-фундаментальніша праця “Поетика української народної пісні”, 1978), Ф. Погребенник (“Наша дума, наша пісня”, 1991) та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Збирання та дослідження ліричних пісень

Categories: Нові твори

Links