Засудження жаху війни у повісті “Альпійська балада” та в оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”

Василь Биков, пройшовши пекло війни, тяжко вистраждав гірке лихоліття партизанської Білорусі. Пізніше, в повоєнні роки, він сказав своє щире, перейняте нещадною правдою і синівським болем слово від імені тих, тодішніх вісімнадцятилітніх солдатів, яким довелося нести на своїх юних плечах жорстокий тягар війни.

У центрі повісті “Альпійська балада” – самовіддане й зворушливе кохання, що спалахнуло в тяжкий час смертельної боротьби з фашистами. Події відбуваються в маленькому австрійському місті в Альпах. Група радянських військовополонених

збирається втікати. Один із них має забезпечити втечу ціною власного життя – підірвати бомбу. Пожертвувати собою зголосився Іван Терешко.

На щастя, він залишається неушкодженим і йому вдається втекти. Доля дарує йому несподівану супутницю, теж утікачку, італійку Джулію Новеллі. Пізніше в душі хлопців з’явиться до неї почуття – “добре і велике”. Джулія стане для хлопця “маленьким людським дивом”, яке він несподівано відкриє у лиху воєнну годину за крок від смерті.

Іван уперше покохав – глибоко і самозречено. Ця любов змінила стан його душі, відкрила перед ним красу і

велич світу, мить щастя. Любов, яка зародилася всупереч жорстокій логіці війті, окрилює, підносить його понад альпійські гори, робить кращим, благороднішим, здатним на героїчний вчинок.

Драматичністю зображуваних подій проза В. Бикова суголосна творчості Генріха Белля, який також воював, але на протилежному боці. Німецького прозаїка, як і білоруського, цікавить насамперед проблема звичайної людина на війні. На відміну від героя В. Бикова, герой оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” інакше осягає навколишній світ і ге, що з ним сталося. Йому все “таке далеке і байдуже”. Світ, який він сприймав самими лише очима (не душею!), був йому “глибоко чужий і нецікавий”. Навіть рідна гімназія, яку він залишив тільки три місяці тому, здавалась “музеєм листа мертвих”.

Війна наклала свій мертвотний відбиток на все, що оточує героя. І передусім на нього самого. Ось як описує це Белль: “…я спробував посовати руками, але відчув такий біль, що знову закричав: я кричав не вгаваючи… Я стенувся, відчувши укол у ліве стегно, хотів був підвестися на лікті й не зміг, а проте встиг поглянути на себе й побачив.., що в мене немає обох рук, немає правої ноги, тим-то я відразу впав на спину, бо не мав тепер на що спертися…”

Хоч як наполегливо працювала свідомість пораненого, він не міг відповісти на запитання, за що його жахливо скалічено (обрубок, а не людина!), тому й залишається незакінченою фраза: “Пішов зі школи на фронт і поліг за…” Герой Белля скалічений фізично і морально. Авторові було боляче за своїх сучасників, які йшли на загарбницьку війну і віддавали своє життя заради фальшивих ідеалів.

Твори білоруса В. Бикова і німця Г. Белля, хоч істотно різняться типами героїв, манерою їх зображення, пройняті однаково потужним гуманістичним пафосом, гнівним осудом війни, її руйнівної суті, згубного впливу на людину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Засудження жаху війни у повісті “Альпійська балада” та в оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”