Засудження таких явищ часів сталінського та брежнєвського застою, як беззаконня і бюрократизм (за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”)
Юрію Мушкетику належать такі слова: “Добрі справи – це ті, що в ім’я рідної землі і рідного люду”. Все своє життя письменник творив добрі справи і засуджував будь-які злочини проти рідного народу і рідної землі. Правда життя в ім’я торжества істини, справедливості, духовної честі, свободи – така громадська й художня мета творів Ю. Мушкетика, зокрема його оповідання “Суд”.
У цьому оповіданні письменник відтворює похмуру дійсність колгоспного села перших повоєнних років. У центрі твору – сільська трудівниця Ганна,
Ганна постала перед “правосуддям” доби сталінізму за те, що, будучи хворою, не виробила у колгоспі своїх трудоднів. І судять її ті, хто ще недавно хвалив, хто приходив до неї додому, коли вона була здоровою, і просив підняти ланку на роботу – на прорив. Ще недавно Устим
Ганну визнано винною, а Рукавиця бенкетує. Що ж йому принесло таку радість!? Виконаний план у виявленні “злісного” відхилення від колгоспних робіт, чи може смерть жінки, життя якої муляло йому очі своєю чесністю!? Ганна померла. Але померла вона не тільки від старості й фізичного болю. До її смерті причетна похмура сталінська дійсність.
Оповідання Юрія Мушкетика, лаконічне за обсягом, суворо-реалістичне за пафосом, набуває значної узагальнюючої сили, бо картина суду над Ганною – то суд над усім тим, що зумовило кризу соціальних, національних, духовних відносин суспільства часів панування сталінської ідеології, над тим, що мусило стати підсудним.