Заповідники

Заповідники – зразки недоторканої, дикої природи – по праву називають природними лабораторіями. Вони особливо потрібні нам зараз, коли ми повинні зрозуміти напрямки змін природного Середовища під впливом діяльності людини й відшукати шляхи найбільш дбайливого й розумного використання її багатств

Такі зразки необхідно було вдумливо й уміло вибирати. І місця для наших заповідників відшукували найбільші знавці природи. Вони віддали багато років життя справі створення заповідників і вклали в нього свою любов до справи. Заповідники

наші прекрасні, і викликають замилування, у всякого кому доводиться бувати там.

Виняткова роль заповідників у збереженні й відновленні найрідших тварин, Рослин, неповторних ландшафтів і ін. заповідників природи. Завдяки діяльності заповідників деякі рідкі тварини стали промисловими, вони дають нам зараз хутро, лікарську сировину й ін. коштовну продукцію

Багато Російських географів, ботаніки особливо зоологи й охотоведи пройшли важку, але гарну школу в заповідниках. Чимало великих учених нашої країни в плині десятиліть були співробітниками заповідникам, а деякі й донині трудяться в цих природних

лабораторіях. У далечіні від культурних центрів і всякого комфорту, у дощ і хуртовину або під полящим сонцем пустель, вони добувають той первинний науковий матерьял, без якого неможливе рух уперед наукової думки. Самі яскраві й цікаві дослідження з екології звірів і птахів, були виконані взаповедниках.

Опису заповідників у переважній більшості засновані на роботах співробітників цих заповідників

Для складання наукового прогнозу змін природного середовища надалі, оцінки впливу різних форм людської діяльності на природні комплекси й відшукання методів найбільш раціональної експлуатації природних ресурсів виняткове значення здобувають заповідні території. І як еталони природних екосистем вони вимагають комплексного дослідження. Очевидна необхідність мати еталони всіх основних екосистем і, отже, удосконалювати й розширювати заповідну мережу

Це й визначило швидке збільшення кількості заповідників в останні роки. За минулі 8 років організовано 25 заповідників і з’явилася нова для нашої країни форма заповідна – природні(національні парки).

Значення заповідних територій стало очевидним і в глобальному масштабі. Національних(провінційних) парків і великих природних резервуарів, за списком ООН, було, 1035, з яких ј организованна за останні кілька років. Особливо швидкий ріст заповідних територій відбувався в країнах, що розвиваються

Головним чином на заповідних територіях, у тому числі й у деяких наших заповідниках, були поставлені роботи з міжнародної біологічної програми. Досить примітно, що один з висновків МБП прийнятий під час обговорення підсумків роботи говорив, що постановка досліджень будь-якої великої екологічної проблеми сучасності немислима без аналізу процесів, що відбуваються на заповідних територіях. Зокрема, розробка методу керування процесами в антропогенних екосистемах (поля, пасовища, искусств. лісу та ін.) і відшукання прийомів підвищення їхньої біологічної продуктивності неможливі без пізнання законів діючих у природних, недоторканих в охоронюваних екосистемах. У зв’язку із цим нова програма ЮНЕСКО “Людин і біосфера” надає заповідникам виняткове значення

Російські заповідники з першого моменту їхнього створення призначалися “винятково для рішення наукових і науково-технічних завдань країни”. У цьому специфіка й принципова відмінність заповідників від інших форм охоронюваних територій як у нас, так і за рубежем

При організації мережі радянських заповідників в основу були положенни наукові принципи, що не втратили свого значення й у сьогодення час

Сутність заповідників:

• Обирані під заповідники території були в найменшому ступені змінені під впливом господарської діяльності людини

• Природні комплекси заповідників включали рідкі види тварин і рослин (або рідкі екосистеми)

• Заповідники служили зразками ландшафтно-географічних зон

• Території заповідників були достатні для забезпечення саморегуляції природних процесів, що відбуваються,

• У першу чергу заповідалися “еталони” тих ландшафтів, яким загрожувала небезпека зникнення

Не менш чудово й те, що радянські й те, що Російські заповідники для виконання свого завдання еталонирования природного ходу природних процесів завжди проводили безперервні стаціонарні дослідження, для забезпечення яких мали свій постійний штат наукових співробітників

Передісторія утворення заповідників Вроссии.

Розпад феодалізму й розвиток капіталізму в Росії спричинили майже нічим необмежене, безладне й масове винищування лісів, звірів, птахів і риб. Закон про полювання 1892р. захищав лише права землевласників, але був украй недосконалим з погляду охорони природи, зокрема звірів і птахів

Катастрофічне зменшення чисельності багатьох видів тварин, так само як і різке скорочення площі лісів, стало очевидним у Росії до початку XX століття. Бобри, соболі, калани, лосі й багато інших хутрових і промислових звірів стали рідкістю. Усе менше й менше ставало водоплавної й особливо степовою дичини

У цей час заповідників у Росії не було, і вона помітно відстала в справі охорони природи від багатьох передових країн Західної Європи й Америки

Положення, ЩоСтворилося, викликало рух за охорону Природа, необхідність якої стала очевидної для вчених, багатьох освічених людей і найбільш прогресивних суспільних людей і державних діячів. Наприкінці минулого століття В. В. Докучаєв одним з перших звернув увагу на виняткову важливість вивчення заповідних цілинних степів для практичних цілей їх правильного використання

Так, в 1882 році з ініціативи місцевого самоврядування був організований заповідник у районі Кронцуой бухти й на півострові Асачи на Камчатці. В 1898 р. Ф. е. Фальцфейн створив приватний заповідник на півдні України. Широкий рух по охороні природи почалося в Росії в 1905-1906 гг. з ініціативи московського суспільства випробувачів природи

Російські заповідники зараз.

Основне завдання заповідників полягає в найсуворішій охороні еталонів дикої природи відповідної зони й ландшафтів для порівняння й аналізу тих змін, які вносить у природу людин. Необхідно пам’ятати, що заощадження всіх видів тварин і рослин, що живуть на землі, має важливе наукове й практичне значення. Це той дорогоцінний генетичний фонд, що може виявитися вкрай необхідним людству

Оберігаючи лісові масиви, що мають водоохоронне, почвозащитное або кліматичне значення, відновлюючи й збільшуючи чисельність коштовних звірів і птахів, а так само охороняючи місця линьки й зимівлі водоплавних птахів і нерестовища риб, заповідники виконують більшого народногосподарського завдання

Заповідники стали резервуарами рідких тварин і рослин. Тільки завдяки заповідникам удалося зберегти такі ендемичние й реліктові рослини, як фламінго, біла чапля, турач, зубр, кулан, плямистий олень, горал, бобр, хохуля, калан, котик і багато інші

Заповідниками вже досягнуті значні успіхи по відновленню чисельності й розширенню ареалу багатьох тварин, у недавнім минулому, що стояли на грані повного знищення. У перші роки організації заповідників, їхнього завдання й напрямок роботи часто визначалися як резерви особливо коштовних тварин, охорона й вивчення яких були центральним питанням. Так, Воронезький називався бобровим, Хоперский – хохулевим, Брагинский – соболиним, Кандалашский – гагачим і т. п. Пізніше вони всі стали комплексними

Наші потреби ростуть, і від природи ми беремо усе більше й більше. Тому необхідно забезпечити заповнення природних ресурсів за принципом розширеного відтворення. У цьому головне завдання охорони природи сьогодні. У такий спосіб охорона природи з економічної точки зору є керування природними ресурсами, що забезпечує їх розширене виробництво